Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Чорний Пітер

Ну, нерви в мене міцні, ви це знаєте, містере Холмсе, але даю вам слово честі, що мене пойняв дрож, коли я просунув голову в ту хатину. Вона аж гула, немов фісгармонія, від звичайних і трупних мух, що налетіли туди, а підлога й стіни були наче на бойні. Капітан називав свою хатину «каютою» і, звичайно, мав на це всі підстави, бо, потрапивши туди, можна було подумати, що ти на кораблі. В одному кінці притулилась койка, біля неї корабельна скриня, на стінах висіли звичайні й морські карти, а також фотознімок «Морського однорога», на полиці стояв рядок суднових журналів — усе точно так, як і належить бути в капітанській каюті. І там же, посеред усього цього, перебував і сам хазяїн — обличчя спотворене, наче у пропащої душі в пеклі, велика чорно-сива борода під час передсмертної агонії задерлася вгору. Широкі капітанові груди було пробито сталевим гарпуном, який глибоко встромився в дерев’яну стіну позад нього. Капітан сидів пришпилений до стіни, наче жук до картону. Звичайно, він був мертвий, мертвий від тієї миті, коли з його грудей вихопився передсмертний зойк.

Я знайомий з вашими методами, сер, і застосував їх. Перш ніж дозволити що-небудь переставляти, я найретельніше оглянув землю навколо хатини й підлогу в кімнаті. Але ніяких слідів не виявив.

— Ви хочете сказати, що не побачили їх?

— Запевняю вас, сер, слідів просто не було.

— Мій любий Гопкінсе, я розслідував чимало злочинів, але жодного з них не вчинила летюча людина. Доти, поки злочинець стоїть на двох ногах, він обов'язково залишить який-небудь відбиток чи подряпину або зрушить що-небудь з місця, і людина, яка мислить по-науковому, здатна все це виявити. Неможливо повірити, щоб у цій заляпаній кров’ю кімнаті не було слідів, які могли б стати нам у пригоді. А проте з повідомлення про перебіг слідства мені зрозуміло, що в кімнаті були речі, які ви бачили, але з висоти ваших знань не помітили.

Молодий інспектор аж скривився від іронічного зауваження мого друга.

— Я зробив дурницю, містере Холмсе, що негайно ж не покликав вас,— сказав він.— Проте час назад не повернути. Так, у хатині було кілька предметів, які потребували особливої уваги. Один з них — гарпун, яким вчинено вбивство. Хтось зняв його з гака на стіні. Два гарпуни залишились на своїх гаках, а гак для третього був порожній. На держаку викарбувано «Пароплав «Морський одноріг», Данді». Це ніби свідчить про те, що злочин скоєно в нападі люті й що вбивця схопив першу-ліпшу зброю, яка потрапила йому під руку. А той факт, що Пітер Кері був цілком одягнений, хоч убивство сталось о другій годині ночі, наводить на думку, що він призначив убивці побачення, це підтверджується ще й тим, що на столі стояла пляшка рому й дві брудні склянки.

— Так,— мовив Холмс,— на мою думку, обидва ваші умовиводи припустимі. А чи були там крім рому інші спиртні напої?

— Авжеж. На скрині стояла підставка з трьома графинами, в яких було бренді й вино. Та це для нас не має значення, оскільки всі графини були повні, отже, з них не наливали.

— І все ж їх наявність про дещо говорить,— зауважив Холмс.— Та послухаймо ще про предмети, які, на вашу думку, мають відношення до вбивства.

— На столі лежав той капшук для тютюну.

— Де саме?

— Він лежав посередині. Його зроблено з тюленячої сириці з шерстю, була ще сирова шворка, щоб той капшук зав’язувати. Всередині є літери «П. К.» У ньому було пів-унції міцного матроського тютюну.

— Чудово. Що ще?

Стенлі Гопкінс витягнув з кишені записну книжку бляклого жовтувато-коричневого кольору. Палітурки в неї були шерехаті й заяложені, папір посірів. На першій сторінці стояли ініціали «Д. X. Н.» і дата «1883». Холмс поклав записну книжку на стіл і заходився з властивою йому ретельністю вивчати її, тим часом як ми з Гопкінсом дивились на неї з-за його плечей. На другій сторінці були друковані літери «К. Т. З.», а далі йшло кілька сторінок, всуціль заповнених цифрами. Кожний з інших заголовків — «Аргентина», «Коста-Ріка», «Сан-Пауло» — також супроводжувався кількома сторінками цифр і якихось позначок.

— А що ви думаєте про ці записи? — спитав Холмс.

— Мабуть, це опис цінних паперів фондової біржі. Я вважаю, що «Д. X. Н.» — ініціали біржового маклера, а «К. Т. З.», можливо, його клієнт.

— Або «Канадська Тихоокеанська залізниця»,— докинув Холмс.

Стенлі Гопкінс спересердя сипнув крізь зуби чортами й ударив себе по стегну кулаком.

— Ну й дурень же я! — вигукнув він.— Звичайно, так воно й є. Тепер нам залишається тільки розгадати, що означає «Д. X. Н.». Я вже переглянув старі реєстри фондової біржі за тисяча вісімсот вісімдесят третій рік і не знайшов жодного маклера з такими ініціалами ні серед своїх, ні серед закордонних. А проте відчуваю, що тут знаходиться найважливіший ключик до розгадки вбивства. Ви повинні визнати, містере Холмсе: цілком можливо, що ці ініціали належать тій другій людині, яка була в хатині, тобто, іншими словами, вбивці. Я також схильний думати, що долучення до справи записника, цього документального доказу, в якому перелічено таку велику кількість цінних паперів, уперше дає нам деякі підстави для розуміння мотивів злочину.

Попередня
-= 3 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!