Слава ЗСУ!

Слідом за мною зайшли ще кілька абсолютів.

- Вибачте, мені потрібен відділ N 2. - Спитала я у тих, хто щойно увійшов.

- Вам потрібно йти в ту сторону. - Показала мені напрямок одна з  жінок. - Зверху буде написано: “Відділ N 2”.

- Дякую. - Відповіла я.

Не знаючи, куди йти, я пішла в напрямку, який мені показали, періодично дивлячись вгору.

Неприємно, коли в перший робочий день не знаєш, куди йти. Але я проходила тести та оформлювалася на цю Міжнародну компанію Рояджера в їх офісі, який знаходиться на поверхні планети. Авжеж, на деяких підприємствах, коли оформлюєшся до них на роботу, кілька разів приходиш до свого відділу, щоб у своїх майбутніх керівників підписати безліч паперів, в яких вказано, що такого працівника беруть та беруть на таку посаду в такий відділ з таким окладом. На інших підприємствам спочатку спілкуєшся зі своїм майбутнім керівництвом, тебе запевняють, що саме тебе беруть, а потім проходиш усю комісію, - та лише в кінці оформлення дізнаєшся, який відділ, а потім вже, коли все оформлено, всі перевірки пройдено, - тебе заводять до твого керівника, який сам веде тебе до твого відділу та знайомить з усіма твоїми вже теперішніми співробітниками.

Ось так.

Нарешті...

Нарешті я знайшла його: “Відділ N 2”.

4

Я стояла та дивилась, як усі копошились, заходячи всередину космічного корабля та виходячи з нього через спеціальне пристосування, яке допомагало піднятися вгору, де був сам цей космічний корабель состикований з дахом Міжнародної компанії Рояджера. Біля стінок-меж цього відділу стояли прозорі столи та стільці, а на столах багато сучасної комп’ютерної техніки, ось таких маленьких вузьких коробочок, з яких з’являється віртуальна прозора панель та така ж клавіатура.

Мене ніхто не помічав - усі були зайняти своєю справою чи їм просто було байдуже на мене.

Я набралась сміливості та підійшла до одного хлопця, який був найближче до мене.

- Я новенька. До кого мені підійти? - Спитала я.

- Я поняття не маю. Мені байдуже. - Відповів він.

Тут втрутилась у розмову якась дівчина:

- Тобі треба до керівника. Зараз він у командировці. Скоріше, вона. Керівницю звуть Анастасія Юріївна. А замість неї той хлопець. Підійди до нього, його звуть Віталій Володимирович.

- Дякую. - Подякувала я та попрямувала до Віталія Володимировича.

Я підійшла до Віталія Володимировича.

- Привіт, Уляно! Не дивуйся, що я тебе знаю, хоча ти зі мною не знайома: я дивився твою анкету. Я тобі покажу твоє робоче місце. Воно біля керівника. Пішли - Запропонував Віталій Володимирович піти за ним, щоб показати мені моє робоче місце. - Ось тут сідай. Це твій комп’ютер, його налаштують на доступ для тебе, у нас це називається “закріплять” за тобою. Ти будеш вводити свій пароль кожен раз, коли будеш вмикати свій комп’ютер. Додому його брати не можна. А то на тебе оформлять Акт розкрадання. Взагалі нічого виносити з роботи, крім своїх речей, не можна. На цьому місці сидів один працівник, який звільнився, поки тобі не налаштували комп, можеш зайти через його аккаунт. Ось його пароль… Без введення пароля ти не зможеш користуватися нашою внутрішньою програмою, яка працює як пошта та як велика база даних усієї потрібної тобі інформації. Тобі треба поки що вивчити базову інформацію, яка знаходиться… ось тут. Давай я тобі покажу, де це знаходиться. Входимо в цю папку. Тут вся інформація, яка тобі потрібна. Поки що вибираємо цей документ. І все: вивчай. Тут тобі вистачить на цілий день.