Слава ЗСУ!

Наступного ранку, коли Тиріон снідав, до нього прибув посланець. Королева почувається зле, не може вийти з опочивальні. «Радше сказати, не може злізти з нужника.» Тиріон співчутливо підбрехнув і попрохав переказати Серсеї, щоб та спочивала й не турбувалася — він сам перемовиться з паном Клеосом, як домовлялися.

Залізний Трон Аегона Завойовника являв з себе плутанину підлих шпичаків та зубатих покручених сталевих смуг, що чигали на кожного дурня, який забажав би всістися зручно. Малі Тиріонові ноги боліли, поки він видирався нагору сходами. Заразом він усвідомлював, яке незграбне видовисько з себе являє. На користь Залізного Трону можна було сказати лише одне — він був високий.

Ланістерівська сторожа стояла мовчки й нерухомо у кармазинових киреях та шоломцях з левами на маківках. Золотокирейники пана Джаселина вишикувалися навпроти через престольну палату. Обабіч сходів до трону стояли Брон та пан Престон з Королегвардії. Галерею заповнювало двірське панство, а прохачі купчилися коло височезних дверей зі спижу та дуба.

Санса Старк цього ранку виглядала особливо чарівно, хоча личко мала бліде, мов молоко. Князь Гиліс стояв і кашляв, а бідолашний Тирек мав на собі делію з оксамиту і горностаю, як личило за звичаєм молодому; відколи він три дні тому одружився з малою панною Ермесандою, інші зброєносці кликали його «Мамкою» і все питали, які пелюшки наречена вдягла до першої шлюбної ночі.

Тиріон роздивився усіх згори і зрозумів, що видовище йому до вподоби.

— Прикличте сюди лицаря Клеоса Фрея.

Голос його забринів між кам’яних стін і рознісся уздовж палати. Це йому теж сподобалося. «Яка жалість, що Шая не може цього бачити», подумав він. Вона просилася прийти, але то була річ неможлива.

Пан Клеос подолав довгий шлях між золотими та кармазиновими киреями, не дивлячись ані вправо, ані вліво. Коли він став на коліно, Тиріон помітив, що його брат у перших починає лисіти.

— Пане Клеосе, — мовив Мізинець з-за столу ради, — ви маєте нашу дяку за те, що принесли умови миру від князя Старка.

Великий маестер Пицель прочистив горлянку.

— Королева-намісниця, Правиця Короля і мала рада розглянули умови, висунуті самопроголошеним Королем-на-Півночі. Прикро казати, але ці умови неприйнятні. Ви мусите переказати це північанам, пане.

— Ось наші умови, — продовжив Тиріон. — Робб Старк має скласти меча, присягнути на вірність престолові й повернутися до Зимосічі. Він має звільнити мого брата неушкодженим тілесно і поставити своє військо під його провід, щоб воно рушило на бунтівників Ренлі та Станіса Баратеонів. Кожен зі старківських значкових панів мусить надати нам сина в заручники. Хто не має сина, хай надасть дочку. З ними чинитимуть згідно їх стану і звання, нададуть їм високі місця при дворі, якщо тільки їхні батьки не скоять нової зради.

Клеос Фрей болісно скривився.

— Ясний пане Правице, — мовив він, — князь Старк ніколи не погодиться на такі умови.

«А ми, Клеосе, цього і не чекали.»

— То перекажіть йому, що при Кастерлі-на-Скелі збирається нове велике військо, що скоро воно рушить на нього з заходу, а мій вельможний батько виступлять зі сходу. Перекажіть, що він лишився один, без надії на союзників. Станіс та Ренлі Баратеони воюють один з одним, а великий князь Дорну погодився оженити свого сина Тристана на принцесі Мирцелі.

Вздовж галереї та позаду палати пробігла хвиля радісного бурмотіння та здивованого заціпеніння.

— Щодо моїх родичів, — правив далі Тиріон, — то ми пропонуємо Гаріона Карстарка і пана Виліса Мандерлі за Вілема Ланістера, а князя Кервина та пана Донела Кляска за вашого брата Тіона. Перекажіть Старкові, що двоє Ланістерів вже напевне варті чотирьох Старків хоч у спеку, хоч у мороз.

Він почекав, поки сміх у натовпі згасне.

— Батькові кістки він матиме від нас на знак доброї волі короля Джофрі.

— Князь Старк питав також про своїх сестер та батьківський меч, — нагадав пан Клеос.

Руків’я обіручного меча Едарда Старка саме визирало з-за плеча пана Ілина Пейна, що стовбичив неподалік німим бовваном.

— Лід, — мовив Тиріон. — Його він матиме, коли укладе з нами мир, але не раніше того.

— Воля ваша, пане. А щодо сестер?

Тиріон зиркнув на Сансу і відчув, як його штрикнула жалість до дівчини.

— До тієї миті, коли мого брата Хайме звільнять неушкодженим, вони лишаться в нас за заручниць. Як з ними чинитимуть, залежить від князя Старка.

«І якщо на те буде божа ласка, Бережняк знайде Ар’ю живою раніше, ніж Робб дізнається про її зникнення.»

— Я перекажу ваше послання, ласкавий пане.