Слава ЗСУ!

— До нього ніколи не плекали великої любові, це правда. — Серсея поміркувала якусь хвильку. — Отож ми відплатимо йому його ж монетою. Так, мені це до смаку. І кого ж ми оберемо пані Селисі за коханця? Здається, вона має двох братів. Ще й один з її дядьків увесь час просидів на Дракон-Камені…

— Пан Аксель Флорент є її каштеляном.

Тиріон неохоче визнав про себе, що задум Мізинця обіцяє певний зиск. Станіс ніколи не мав теплої прихильності до власної дружини, зате мав недовірливу вдачу та їжачився колючками на всякий сумнів про свою честь. Якби ж посіяти розбрат між ним та його послідовниками… справа престолу від того тільки б виграла.

— Мені казали, що дитина має вуха Флорентів.

Мізинець легковажно майнув рукою в повітрі.

— Один купецький повірник із Лису колись зазначив при мені, що князь Станіс, напевне, дуже любить свою дочку, якщо понаставив її кам’яних подоб по усіх мурах Дракон-Каменя. «Пане ласкавий», мусив пояснити я йому, «то ж химери такі». — Він посміхнувся. — Так, пан Аксель зійде за батька Ширени, але з мого досвіду скажу вам таке: що дурніша і недоладніша брехня, то охочіше її беруть до серця. А Станіс якраз тримає при собі надзвичайно недоладного дурня — недоумкуватого блазня з татуйованим обличчям.

Великий маестер Пицель зойкнув і глянув на нього з відразою.

— Невже ви хочете пустити чутки, що пані Селиса брала до себе у ліжко того недоумка?

— Хто ж, окрім недоумка, з доброї волі спокуситься Селисою Флорент? — відповів Мізинець. — Ясна річ, у хвилини самотності Пістрявчик нагадував їй про Станіса. Найкраща брехня завжди несе у собі якесь зернятко правди, аби той, хто її слухає, мав над чим замислитися. Так сталося, що дурник надзвичайно прикипів душею до дівчинки, ходить за нею хвостом. Вони навіть дещо схожі між собою. Ширена теж має пістряве і наполовину нерухоме обличчя.

Пицель розгублено водив очима з боку в бік.

— Але ж те в неї від сірої лускачки, яка трохи не вбила бідолаху ще в колисці!

— Моя казочка мені більше до смаку, — мовив Мізинець. — Гадаю, і простий люд теж її уподобає. Люди вірять, що коли жінка з’їсть кролика під час вагітності, то дитина народиться з довгими пухнастими вухами.

Серсея посміхнулася такою посмішкою, яку зазвичай зберігала для Хайме.

— Ви лукава істота, пане Петире.

— Дякую вам, ваша милосте.

— І надзвичайно обдарований брехун, — додав Тиріон, проте без особливого тепла у голосі. «А цей небезпечніший, ніж я гадав», майнула в нього думка.

Сіро-зелені очі Мізинця зустрілися з різнокольоровим поглядом карлика без жодного сліду збентеження.

— Кожного з нас чимось обдаровано, ласкавий пане.

Королева тим часом надто захопилася мріями про помсту, аби зважати на їхній словесний двобій.

— Недоумок наставив роги князеві! Та зі Станіса будуть реготати в кожному шинку по цей бік вузького моря!

— Але байка не повинна походити від нас, — зазначив Тиріон, — інакше її сприймуть як незграбну брехню у відповідь.

«Якою, власне, вона і є.»

І знову Мізинець хутко знайшов вихід.

— Шльондри полюбляють пліткувати, а я, вже так сталося, володію бурдеєм-другим… третім. А Варис може посіяти потрібні зерна у шинках та харчівнях.

— До речі про Вариса, — спохмурніла Серсея. — Де це він?

— Я й сам питав себе про те саме, ваша милосте.

— Павук плете свої потаємні тенета день і ніч, — бундючно виголосив великий маестер Пицель. — Я не плекаю до нього довіри, шановні панове.

— А він завжди такий люб’язний, коли говорить про вас. — Тиріон зіп’явся на ноги зі свого крісла. Так сталося, що він знав, чим саме зайнятий євнух, але інших радників беріг від того знання. — Благаю вибачити мені, панове. Інші справи вимагають моєї уваги.

Серсея негайно наїжачилася підозрою.

— Справи престолу, сподіваюся?

— Нічого такого, про що ти мала б турбуватися, сестро.

— Я сама про те судитиму!

— І зіпсуєш приємну несподіванку? — спитав Тиріон. — Я наглядаю за виготовленням подарунку для Джофрі. Йому кують невеличкого ланцюжка.

— Нащо йому ще один ланцюжок? В нього вже є золоті й срібні, він стільки й не носить. Якщо ти вирішив хоч на хвилину, що можеш купити Джофову любов подарунками…

— Ти про що, сестро? Певна річ, його милість любить свого дядечка, а дядечко любить свого небожа і короля. А ланцюжок той буде такий, що одного дня король уподобає його більше за всі інші.

На цьому маленький чоловічок вклонився і пошкутильгав до дверей.

Ззовні палати малої ради чекав Брон, щоб супроводити Тиріона до Башти Правиці.

— Ковалі чекають на твою ласку в приймальні, — мовив той, поки вони перетинали двір.