Слава ЗСУ!

С. 309. «В Римі, що колись був усьому світові голова, а тепер на хвоста звівся...» - іронічне переінакшення лозунгу, що викарбовувався на римських монетах («Roma caput mundi» - Рим - голова світу). Мається на увазі період 1309-1377 pp., коли папи жили не в Римі, а в Авіньйоні і залежали від французького короля. Той період вважався добою найглибшого занепаду Риму.

Ананья - містечко на південь від Риму, батьківщина і улюблене місце перебування папи Боніфація VIII. П'єтро і Аньолел-ла, ймовірно тікали шляхом Віа Латина, яким на раз подорожував до Неаполя сам Боккаччо.

Орсіні - шляхетний римський рід. Ліелло ді Кампо ді Фйоре - представник цього роду, його ім'я походить від місця знаходження його володінь. Ліелло, або Лелло - скорочене від Рафаелло.

Оповідка четверта

С. 313. Мессер Ліціо да Вальбона - історична особистість, відома своєю щедрістю і духовністю. Був гвельфським володарем [644] містечка Вальбона, що у Тоскансько-Романьольських горах, товаришував з бургомістром Флоренції Гвідо Новелло, брав участь у повстанні проти влади синьйорів із Форлі, підписав мирну угоду з кардиналом Болоньї.

Річчардо Манарді да Бреттіноро - представник шляхетного роду Манарді, синьйорів Бреттіноро, про якого не збереглось ніяких історичних відомостей.

Оповідка п'ята

С. 319. Фано - містечко на Адріатичному узбережжі, південніше Пезаро.

Гвідотто з Кремони, Джакоміно з Павії, Джанноле ді Севері-но, Мінгіно ді Мінголе - щодо цих героїв, не було можливим знайти їх реальні прототипи; Кремона, Павія, Фаенца - міста на півночі Італії, Джанноле і Мінгіно (скорочене від Домені-ко) - імена, досить поширені у середньовічній Фаенці.

«...місто Фаенца після довгої розрухи воєнної знову до хорошого прийшло стану...» - період затишшя, коли Фаенца була вільною комуною під номінальною владою папи.

С. 321. «...коли Фаенцу здобули й сплюндрували війська імператора Фрідеріка...» - осада і взяття міста Фрідеріком II відбувалася у 1240-41 pp.

Гвільєльміно да Медічіна - можливо, мається на увазі Гвільєль-міно да Сан Паоло - поруч з Медічіна. В будь-якому разі, відомі дві емілійські родини з прізвищем да Медічіна.

Оповідка шоста

С. 323. Рестітута - ім'я досить шанованої святої на острові Іскія.

Мартіно Болгаро - служив корабелом Карлу І, був лицарем при дворі короля Роберта, мав кількох дітей, імена яких не збереглись, похований у Арагонському замку.

С. 324. Куба - зразок арабо-норманської архітектури XII століття, що зберігся до наших днів.

С. 325. Руджієрідель'Орія - у Боккаччо - де Лорія; прославився в морському бою біля Неаполя (1284) з захопленням у полон самого Карла II Анжуйського.

С. 326. «...донька Мартіна Болгара, що завдяки його силі острів Іскія визнає твою владу...» - насправді нічого не відомо про подібну силу Мартіна, але Іскія аж до 1299 року була під владою Арагонської династії. [645]

Оповідка сьома

С. 327. Абате - точніше, Аббате, - одна з найвпливовіших родин із Вал де Мадзара, члени якої були володарями Трапані з норманських часів до арагонської династії. У війнах між Анжуйсь-ким двором і Арагонським взяли участь Ріккардо, Нікола і Гвідо Аббате, однак про Амеріго не знаходимо ніякої історичної документації.

«...нахапали на вірменському узбережжі...» - тобто, на кавказькому узбережжі. Вірменія для Боккаччо була казковим, фантастичним краєм. Хоча в добу середньовіччя на північно-східному узбережжі Середземного моря в Малій Азії (на межі з Сирією) існувала так звана «Мала Вірменія».

С. 328. Віоланта - так само звали і дочку Боккаччо.

С. 330. «...обміркування справи майбутнього хрестового походу...» - мається на увазі III Хрестовий похід, в якому крім Гуль-єльма Доброго, папи римського і Фрідріха Барбаросси були домовленості з королівством Вірменією, яка передбачалась плацдармом для операцій хрестоносців. Вірменські володарі були пов'язані шлюбами з королівськими родами з Неаполя і Си-цилії.

Лаясса - значний морський і торговий центр у Малій Вірменії, в якому бували й італійські купці.

С. 331. «Тож попрошу вас обкласти виконання присуду до того часу, поки ми зможемо довідатись, чи хоче вона його собі за мужа...» - в деяких країнах був у давнину закон, згідно з яким засудженого на смерть милували, якщо знаходилась особа, котра виявляла бажання з ним одружитися.

Оповідка восьма

С. 332. Настаджо дельї Онесті - відома равенська родина, до якої належали святий Ромуальд і блаженний Петро. Однак, про Анастаджо чи Анастазіо, що жив у XIII столітті, відомостей немає.

Паоло Траверсарі - належав до іменитого равенського роду візантійського походження, що отримав титул герцогів. Паоло - син П'єтро Траверсарі, оспіваного Данте, - був, як і батько, покровителем поетів.