Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Мати дочитала останню сторінку і повернула батькові списані аркушики:
– Він таки химерним був, твій брат. Хоч ніколи його й не бачила, а з листа це добре знати. Коли це ти намірявся купувати в нього дім?
– Помовч...
Батько важко роздивлявся по кімнаті, і з його обличчя я здогадався – він таки схвильований. Мабуть, справді не абищо: приїхати на похорон старшого брата, з яким не бачився п’ятнадцять років.
– Ми переїдемо сюди жити, – сказав батько. – Не хочу, щоб усе тут пішло нанівець.
Мати боялася в цю хвилину перечити. А я трохи не засміявся і не розплакався водночас. Там, вдома, за два дні поїздом і годину літаком чекає на мене моя дівчина, і хай вони що хоч надумають, звідти не подамся. Ще й куди – у цей химерний будинок під пригірком з вітрячками на даху, які починають виспівувати, ледь дмухне вітерець? Хіба-що в’юнкі троянди прикрашають його.
2
3
7
