Слава ЗСУ!

- Захотілося побути самоті, поблукати десь, от я і натрапив на озеро. Потім побачив твою собаку. Я завжди добре ладжу з тваринами, у нас взаємна симпатія. І лише потім я побачив, що в озері хтось плаває. Спочатку я подумав,що це русалка,але потім зрозумів,що це дуже красива дівчина. Може поплаваємо трішки?

-Давай. Вода дуже тепла.

Трішки поплававши, вони сіли сохнути на березі і якось непомітно розговорилися, виявилось що у них багато спільного.

- О, а ти бачив нову версію фільму «кошмар на вулиці В*язів»?

- Чесно, то я і бачив лише нову, здається, зняту в 2011 році. Але фільм мені дуже сподобався.

- До речі, старий фільм «Кошмар на вулиці В*язів» 1984 року - це взагалі перший фільм знятий на студії «New Line Cinema».

- Це твій улюблений фільм? Ти так багато про нього знаєш.

- Та ні, я навіть не знаю який фільм мій улюблений. Просто випадково натрапила на статтю про цей фільм і запам*ятала деяку інформацію. Я більше книги люблю.

- Хто твій улюблений автор?

- Бернард Вербер. Мені справді подобаються його книги. Я вже третю дочитую і маю на прикметі ще дві. Спробуй якось почитай. «Ефект метелика» або «Останній секрет» - ці дві мені дуже сподобалися. І головне те,що з них я дізнаюсь стільки нового, навіть багато наукових фактів. Наприклад, останній секрет, на думку автора, - це зона в головному мозку,яка відповідає за будь-яке задоволення і якщо посилати електричні імпульси напряму в цю зону, то це для людини найвище задоволення, це абсолютний наркотик, це те що стимулює людину розвиватися, переступаючи через свої можливості, але, в той же час, заради цього людина готова на все. Це звичайно фантастика,але це має інший сенс.

- Знаєш,Аліса, а ти вмієш зацікавити. Мені вже цікаво прочитати цю книгу. Я не можу сказати,що багато читаю, але іноді знаходжу для себе щось цікаве. От фільми я люблю дивитися. Наприклад, «Пам*ятай мене» бачила?

- Звичайно, дуже класний, він мені так сподобався.

- Так,це не стандартний happy end, а фільм,який змушує задуматись.

- Розкажи як ти сюди потрапив.

- Ну, тут немає нічого цікавого. В мене жила тут бабуся, тоді ми частенько бували в неї в гостях, в неї великий будинок і сад. Найбільше я пам*ятаю сад, бо в дитинстві я просто обожнював полуницю,яка там росла, заради неї я був готовий на все, навіть їсти ненависну мені молочну кашу. Але коли бабусі не стало ми перестали сюди приїжджати, батьки були зайняті на роботі, а самого мене б не відпустили. Останній раз я був тут 10 років тому.

- Але чому саме зараз ти приїхав сюди? Захотілось полуниці з дитинства?

- Не зовсім, але полуницею я б зараз поласував. На жаль, наша вся пропала, бо за нею ніхто не доглядав. Та й не сезон вже, липень місяць.

- Тоді в мене є ідея. Я знаю де росте пізня полуниця, там вона ще точно є, але то чужа ділянка і не можна щоб нас спіймали.

- Тоді пішли назбираємо трішки і повернемось сюди.

Аліса повела Сашу стежиною попід озеро, хвилин через 10 вони підійшли до будинку біля якого і була грядка з полуницею.