Слава ЗСУ!

Злата ледве встигала за Кірою — ноги просто гуділи і виразно нагадували про вчорашню прогулянку по місту, на якій Ярослав із задоволенням розповідав Златі про архітектуру Києва і його визначні пам'ятки. Ярослава, як архітектора, дуже зацікавив будинок В. Городецького. Він побудований у формі куба з характерним для модерну еклектичним використанням різних стилів. Фасади будинку оздоблені скульптурними прикрасами на мисливську і міфологічну тематику. Завдяки цьому він отримав назву "Будинок химер", а його інтер'єр розписаний під морське дно. Ще цікаве і незабутнє катання на льоду! Ця субота була дуже насиченою, цікавою і пізнавальною!

— Фух! Нарешті на місці! — з полегшенням вимовила Злата, відкриваючи двері квартири, коли вони з Кірою приїхали до неї додому. Дівчата увійшли на кухню, і погляд Кіри впав на розкішний букет ромашок, що стояв у вазі на кухонному столі.

— Це що? — цікавість Кіри наростала ще більше. Вона нетерпляче приготувалася слухати Злату.

— Квіти, — коротко відповідає та.

— Та я бачу, що не бур'ян! Я питаю, звідки вони? І хто це такий "догадливий" і знає, що ти любиш ромашки? — не вгамовується Кіра. Хоча у неї були припущення з приводу цього. І дівчина була майже впевнена в своїх здогадках. — Ярослав?

— Так. Ярослав, — відповідає Злата, розуміючи, що їй не уникнути розпитувань Кіри. І вона чудово усвідомлює, що її подруга буде трактувати це зовсім по - іншому.

— Оу, я щось пропустила? — на обличчі Кіри грає легка посмішка. — А ну, розкажи! — наполягає вона.

— Та що тут розповідати? Нічого ти не пропустила! Просто прогулялись разом. І все, — Злата добре знала, про що зараз думала Кіра. — Краще розкажи, як поїздка? Мені ж цікаво!

— Це було дивовижно! Карпати неймовірні! Навіть не знаю з чого почати! Там така краса! Якось фотки покажу — вони у Антона. Це просто приголомшливо! Гори... Яка романтика! — з захопленням сказала Кіра, занурившись в чудові спогади. — Ех! Шкода, що недовго там були.

— А я дивлюся, чому це ти задоволена така, ніби Антон пропозицію тобі зробив, — сміється Злата.

— Ага! Фіг дочекаєшся від нього, — бурмоче у відповідь дівчина, наминаючи з апетитом омлет з салатом, поки Злата робила гарячі бутерброди. — Гей, гей, подруго! Ти мені не переводь тему - то! - схаменулася вона. — І що? Як Ярослав? Як пройшла у вас, як ти там кажеш, "прогуулянка"?

— Кіро, ну перестань! Чого ти причепилася з цим Ярославом! Так, він хороший хлопець. Та просто чудовий! І дуже привабливий. Таких ще пошукати треба. Але... — Злата на мить замовкає. — Ти мене знаєш.

— В тому й справа, що знаю! — зітхає Кіра, розуміючи, що Злата говорить цілком серйозно. — Ти,звичайно, вибач мене, що я говорю це. Але ти — дура!

— Ой, як смішно. Дякую за оцінку мого рівня інтелекту! По - моєму, це ти у нас блондинка! — Злата жартома починає хіхікати.

— Ти ще тут пожартуй! Ось візьму і перефарбуюся! — зарядившись сміхом Злати, Кіра теж сміється у відповідь. В цю хвилину вони почули тихеньке мурчання. Нарешті Кіра помітила в кутку майже двомісячне кошеня димчасто — сірого забарвлення. Його шерсть була злегка скуйовджена. Маленький пухнастий клубочок, який легко б помістився на долоні, весь цей час мирно спав у своєму кошику.

— Ой. Яка милота! Звідки воно в тебе? — розчулившись, дівчина приклала руки до грудей. Кіра підійшла до кошеняти і почала легенько гладити та чесати його за вушком..