Слава ЗСУ!

— Привіт, хлопці! — привіталася Кіра, приєднавшись до них.

— Доброго ранку, кохана! — Антон ніжно обійняв і поцілував Кіру. Через деякий час Вероніка та Ігор теж вже прокинулися. Злата все ще спала. Друзі вирішили перед сніданком прогулятися вздовж берега.

— Злата чомусь не прокидається, — почала хвилюватися Кіра, коли вони вже повернулися в табір. Вона зібралася піти до намету, перевірити чи все в порядку.

— Та нехай поспить ще трохи, — зупиняє Ярослав. — Коли снідати будемо, покличемо її .

— Хіба я проти? – Кіра стискає плечима. — Просто...якось дивно... Це на неї не схоже. Вона зазвичай рано прокидається, а тут... О, наша спляча красуня прокинулася! — посміхнулася Кіра, побачивши, що до них наближається Злата. — Доброго ранку!

— Доброго... — сонно пробурмотіла дівчина. Прикривши рот рукою, вона солодко позіхнула.

— Як спалося? — запитує Кіра. — Я вже почала хвилюватися, хотіла до тебе йти.

— Як немовля! — відповідає та.

Всі почали готуватися до сніданку. Ярослав підійшов до Злати.

— Привіт, ти як? — шепоче він їй на вухо.

— Привіт! Нормально, — лаконічно відповідає дівчина. Від її погляду Ярослава холод по спині пробіг! Вона вела себе так, як ні в чому не бувало! Ярослав відчуває, що щось не так. Він нахиляється до неї.

— Можна тебе на хвилину? Треба поговорити. Будь ласка.

— Ми зараз, — звертається до друзів Злата, слідуючи за Ярославом.

— Ти можеш пояснити, що взагалі відбувається? — тихим голосом запитує Ярослав, коли вони вже відійшли на достатню відстань.

— Ти про що?

— Ти прекрасно знаєш, про що я.

— Те, що було вчора, нічого не значить... Було ну і було. Це всього лише секс. Нічого більше, — жорстко відповідає Злата.

— Злат, ти чого?! Я думав, у нас... — її слова били Ярослава, як обухом по голові.

— Немає ніяких "нас"! — перериває його Злата. — Мені не потрібні ніякі відносини. Мені і одній добре. Зрозуміло?

— Злато... — промовив Ярослав з неприхованим відчаєм у голосі. У нього було таке відчуття, що під ним утворилася величезна прірва, і він стрімко почав летіти вниз.

— Забудь! — Злата не дає йому промовити ні слова. — Вважай, що я просто тебе використовувала, — цинічно вимовляє вона, продовжуючи наносити словами удар за ударом. Дівчина робить крок до нього і торкається пальцем його підборіддя. — Але ти не хвилюйся! Це була найкраща ніч у моєму житті. Мені дуже сподобалося, — Злата збирається йти, але Ярослав встигає зловити її за руку.

— Ні! Ти все ж скажи, як мені розуміти тебе? — він відмовляється вірити її словами, розуміючи, що за цим криється щось інше.

— Та ніяк. Змирися!

Ярослав побачив перед собою зовсім іншу Злату — зухвалу, холодну, непохитну... Але не стерву, ні. Це явно самозахисна реакція. Маска, за якою приховувалося справжнє обличчя, душа... Всі його надії і мрії розбилися в одну мить на маленькі уламки. Земля пішла з - під ніг. Весь світ перевернувся! Ярослав відчув таку безвихідь і величезну порожнечу.