Слава ЗСУ!

— Ні, ще не були. Але ми як раз туди збираємося, так? — Ярослав кинув запитальний погляд на друзів.

— Ми тільки ЗА! — погоджуючись, одноголосно підхопили друзі.

— Нам уже час, — з жалем повідомляє Ярина. — У мене ідея! - у неї несподівано виникає думка. — А чом би нам всім не зустрітись сьогодні ввечері? Посидимо в кав'ярні, познайомимось ближче.

— Це було б чудово! Залюбки! — всі хором підтримали дівчину.

— Тоді давайте приблизно десь о ... — примруживши очі, Ярина робить паузу, — вісімнадцятій годині на площі Ринок біля "Львівської копальні кави". Зорієнтуєтесь?

— Так звісно! — з упевненістю відповідає Ярослав.

— Заодно можна і в "Криївку" заскочити! — вставляє Назар і тихесенько сміється. — Пароль знаєте? Дівчата, а ви готові скуштувати чарочку "медовухи»? Не бійтесь, вона не дуже міцна, - поспішив запевнити Назар. Всі весело розсміялися у відповідь. Звичайно ж, що київські гості чули про "жартівливі правила" цього відомого і незвичайного закладу Львова.

— Тоді до вечора! Сподіваюсь, вам сподобається у Львові. Було дуже приємно познайомитись! — прощається Ярина. — Ви такі файні!

— Бувайте! До вечора! — Назар махає їм рукою, а іншою продовжує тримати Ярину за руку. Вони ще пару раз оберталися, посміхаючись киянам, поки повністю не зникли з очей.

— Вони чудові люди! — підсумовує Вероніка, дивлячись в сторону, куди пішли Назар з Яриною.

— Так, вони чуйні! - погоджується з нею Ігор.

— Ну що? Ще прогуляємося, а потім в готель? — звертається до друзям Антон, обіймаючи Кіру за плечі.

— Так, ходімо!

— Ходи до мене, — Ярослав простягає руку Златі, відчуваючи гостру потребу в ній. Дружна "шістка" попрямувала до "Високого замку" — самого мальовничого зеленого парку міста, який привертає неповторною чарівністю і самобутністю.

Вечір у Львові теж був не менш приємним і цікавим. Ярина і Назар дійсно виявилися дуже позитивними і відкритими людьми. Вони обоє навчалися у Львівській національній академії мистецтв, тільки на різних факультетах — Ярина на факультеті дизайну, Назар — образотворчого мистецтва та реставрації. Ярослав і Назар швидко знайшли спільну мову. Вони захоплено розмовляли між собою, ділилися своїми думками, сміливими і оригінальними ідеями. Про мистецтво вони могли говорити вічно. Решта жартівливо посміювались, дивлячись на "братів по духу", а потім і зовсім махнули на них рукою. Вони чудово проводили час разом в одній із затишних львівських кав'ярень. Трохи пізніше Назар з Яриною повели своїх нових знайомих в знамениту "Криївку", де і продовжили свій вечір.

Розділ 13

Львівські дощі

Львів є носієм естетики, художності.

Бути банальним в цьому просторі якось елементарно не випадає

Олег Цьона

Злата давно прокинулася. Вона знала, що після вчорашніх "веселощів" її друзі ще досі сплять. Підігнувши ноги, дівчина прийняла зручну позу і, перекинувши довге волосся через плече, водила пальцем по сенсорному екрану телефону. Вигляд у неї був задумливим і спантеличеним. Незважаючи на те, що її очі наповнилися сумом, в них було щось чарівне, глибоке ... Щось, що важко зрозуміти, пояснити. Її ліричний образ доповнювала монотонна мелодія дощу за вікном, який великими краплями наполегливо дзвенів по склу, розриваючи тишу.