Слава ЗСУ!

Кінець літа. Вночі, відчувається присутність осені і стає трохи сумно, що літо незабаром почне здавати права. Серпень — місяць падаючих зірок, саме час згадати бажання, чекати щастя і насолодитися цим чудовим часом на повну силу, увібрати в себе тепло останніх літніх днів і залишити його в душі яскравим спогадом.

Розділ 14

Палітра Кохання

Коли з'єдналися любов і майстерність, можна очікувати шедевр.

Джон Раскін

Ярослав сьогодні залишився вдома і зараз знаходився в одній з кімнат, обладнаної під художню майстерню. Він вирішив позайматися живописом. Як кажуть, чи є вища з насолод, ніж насолода творити? Після поїздки до Львова Ярослав почав розуміти, що він може набагато більше і навіть подумує про персональну виставку. Він уже встиг успішно продати кілька своїх картин. Натхнення підстерігало його на кожному кроці і було порівняно з ударами блискавок, нові ідеї стукали в голову, а разом з ними з'являлася безмежна енергія їх реалізовувати. Ярослав настільки захопився творчістю, що втратив відчуття часу і не помітив як вже було далеко за полудень.

— Ярославе! — він раптово почув дзвінкий, найулюбленіший голос. Хлопець обернувся і побачив усміхнену Злату. Вона стояла біля дверей, уважно спостерігаючи за ним.

— Златко ... Привіт, сонечко! Дуже радий тебе бачити! — Ярослав не приховує своїх емоцій. Прихід Злати був настільки несподіваним! Вона з'явилася немов муза. У легкій довгій сукні, яка ,здавалося, розвивалася від найменшого дотику вітру вона була ще більш ніжною, невагомою.

— Привіт! — дівчина підійшла ближче. — У тебе двері не замкнені. Я кликала, але ти мене не чув.

— Вибач, — винувато промовив Ярослав. — Я захопився. Ти як?

— Дуже добре! — задоволеним голосом розповідає Злата. — У фонді сьогодні була. Ще в лікарню потім заїжджала, Ксенію проводжала — вона сьогодні зі своєю мамою в супроводі лікарів відлітає до Індії. Спасибі тобі величезне! Ти дуже допоміг. Правда! Це не передати словами, — щиро дякує дівчина. — Тепер у дівчинки є шанс.

— Дуже радий, що можу бути чимось корисний. Головне, щоб операція пройшла успішно і дівчинка пішла на одужання. Це дуже страшно, коли так важко хворіють діти, і їх життя знаходиться на межі. Я вірю, що все буде добре.

— Сподіваюся на це. Будемо чекати новин. Я настільки прив'язалася до дівчинки за весь цей час. Вона мені майже, як рідна. А в тебе тут нічого так, — Злата озирається на всі сторони, оцінюючи приміщення. Тут було світло і просторо. На вікнах висіли білі жалюзі, працював кондиціонер. За середині кімнати стояв мольберт, пахло деревом і фарбами, які тут були у великій кількості. Відчувалася незвичайна атмосфера. Здавалося, що в цій тиші можна почути свої думки. Тут панувала магія мистецтва! Це місце, де створювалися нові шедеври. Ніби потрапляєш в астрал і опиняєшся в зовсім іншому світі ... В "мальованому" світі.

Поглянувши на картини, Злата звернула увагу, що у них хоч і присутня індивідуальна риса, але Ярослав не зупинявся на одному художньому стилі — тут були різні мальовничі пейзажі, картини з сюрреалістичним сюжетом; також присутній й абстракціонізм — напрямок нефігуративного мистецтва, головна мета якого — досягнення "гармонії", створення певних колірних поєднань і геометричних форм, щоб викликати у глядача різні асоціації. А картини в стилі експресіонізму характеризувалися виразом емоційністю образу або емоційним станом самого художника.