Слава ЗСУ!

Розділ 15

Молодша сестра

(Вбивча фраза)

Випущене слово не впіймаєш

Квінт Горацій Флак

Повертаючись від Ярослава, Злата дуже поспішала. Вона і так занадто затрималася — вдома її чекала сестра. Решту канікул Софія вирішила погостювати у Злати. Вона частенько приїжджала до старшої сестри і вже добре орієнтувалася по Києву. Мала тут друзів. Соня росла неординарною, своєрідною дитиною, захоплювалася музикою, вже пробувала створювати свої власні пісні, і виходило в неї це досить - таки непогано. Після закінчення дев'ятого класу вона планувала вступати до вищого музичного училища. І навіть вмовила батьків купити їй синтезатор. Софія звикла отримувати все, що їй хочеться. Найбільше вона любила рок, тому в Києві часто проводила час з вуличними музикантами, які грали на різних інструментах. Соня охоче репетирувала разом з ними, була такою собі "дівчинкою з району" з хуліганським темпераментом. Насичене чорне волосся по плечі, деякі пасма були пофарбовані в червоний колір. Майки, драні джинси, чорні нігті, по кілька браслетів на двох зап'ястях — це був її звичайний повсякденний стиль. На відміну від своєї сестри, яка була більш жіночною і майже весь час ходила на підборах, Соня же надавала перевагу кедам, кросівкам... більш зручному взуттю.

Незважаючи на конфліктний підлітковий характер Соні, який в основному проявлявся через небажання слухати, Злата вміла знаходити до неї правильний підхід і завжди могла з нею домовитися. Вони дуже любили одна одну. Злата навіть частенько захищала молодшу сестричку перед батьками. Проте вона була до Соні справедливою і суворою. Злата вибудовувала з нею довірливі відносини, завжди цікавилася життям сестри, її проблемами, її музикою, захопленнями, намагаючись таким чином ненав'язливо тримати все під контролем.

— Соню! Я вже вдома! — гукнула її Злата, увійшовши в квартиру, але у відповідь — тиша. Дівчина обійшла всі кімнати, але Софії в квартирі не було.

"Знову кудись пішла. Що за непосида?" — Злата збирається телефонувати сестрі, але помітивши телефон Соні, який недбало лежав на дивані, вона відразу ж залишила цю безглузду затію.

"Знову цей безлад! Хтось у мене отримає!" — вона невдоволено глянула на розкидані по всій кімнаті речі Соні. Докірливо кивнувши головою, Злата попрямувала на кухню, вирішивши випити чашечку зеленого чаю. В голові був повний емоційний хаос. Вона намагалася привести свої думки в порядок, але вони всі були тільки про Ярослава. Її досі приємно лоскотало всередині, коли вона думала про те, що відбувалося лише годину тому в його майстерні. Це було неймовірно! Незабутньо. Златі зовсім не хотілося думати про своє минуле, про те, що буде потім. Це вже неважливо. Вона відчуває себе шалено щасливою зараз. В теперішньому. Як би там не було, вона знала, що Ярослав — це найяскравіше, казкове, що є в її житті! А попереду ще чекала поїздка в прекрасну Японію. Вже всі питання пов'язані з документами були улагоджені. Зробивши ковток гарячого чаю, Злата посміхнулася одним куточком губ, згадавши про те, як Ярослав заснув незабаром після того як вийшов з душу. Він такий зворушливий, коли спить! Вона могла так нескінченно дивитися на його умиротворене обличчя і, милуючись, легенько торкатися до його щоки, волосся. Злата пішла тихесенько, намагаючись не шуміти, щоб не розбудити Ярослава, і залишила йому записку: "Це було прекрасно! Я люблю тебе. P.S. І все ж, обов'язково поїж, МІЙ художнику!". Вона поклала її поруч на тумбочці. Ярослав відразу побачить, як тільки прокинеться. З чудесних думок Злату вивів звук вхідних дверей.