Слава ЗСУ!

— Соня, це ти?

— Я, я! — долинув з передпокою голос Софії.

— Злат, я вирішила зробити татуювання! — заявляє Соня, вбігши на кухню з пакетом в руках.

— Щоо? — Злата мало чаєм не захлинулася від почутого. — Так давай я тобі зроблю? Прямо на задниці! Гарноо буде. Правда, швидко зійде, але нічого. Можу потім ще раз ... Без проблем! — дівчина починає сердитися. — Ти на сонці перегрілася, чи що?

— Ойй! Злато, як же ти мене бісиш, коли "матусю" вмикаєш! — Соня скорчила незадоволену гримасу. — Ну чому відразу "перегрілася"?

— Та тому! — в емоціях вигукнула Злата. — Ти мене до інфаркту доведеш зі своїми "раптовими" заявами! Хоча ні. З тобою це цілком очікувано! Чому я дивуюся ?!

— Що тут такого? Я дійсно хочу зробити татуху! — не вгамовується Соня.

— Сядь, будь ласка! — Злата розуміє, що Соня налаштована цілком рішуче. — Давай разом спокійно обговоримо це. Послухай мене! — продовжила вона, коли Соня на подив, слухняно сіла на стілець. — Ти зараз дієш імпульсивно, тому потрібно гарненько все обдумати, зважити, перш, ніж щось робити ... З часом у тебе можуть змінитися погляди на життя, будеш мислити по - іншому, і татуювання, яке ти зараз зробиш, вже не буде актуальним і перестане мати для тебе якесь значення. Підрости ще трохи, а потім розберешся, чи дійсно тобі це потрібно. Якщо ти вже так хочеш, я пропоную поки зробити мехенді. Це прекрасна альтернатива тату. Дуже красиво і ефектно. Тим більше зараз ще літо. Ну як? Згодна?

— Гаразд, — неохоче погоджується Соня, йдучи на компроміс. — Вмовила.

— От і добре! — задоволено вимовила Злата. — Розкажи, чим займалася? Де ти була?

— В супермаркет ходила, — відповідає Соня. — У нас холодильник майже порожній, ось і вирішила піти купити продуктів. Тому, що моя сестра мене голодом морить.

— Ой, ти бідолашна моя, нещасна ... Сходила за продуктами. Молодець! А гроші де брала?

— У тебе. Де ж ще?

— Сонька, мені не подобається те, що ти без дозволу береш у мене гроші. Давай домовимося. Якщо тобі потрібно, ти просто питаєш у мене. Verstehen? — голос Злати звучав спокійно, але твердо.

— Та зрозуміла. Що ж тут незрозумілого? — буркнула у відповідь Соня. — Ти в душі була? — запитала вона, звернувши увагу на вологе волосся Злати. — Я зараз теж піду. На вулиці така спека! Дихати нічим ... Ау! Злато, ти чуєш мене? Спустися на землю! — вона клацнула пальцями перед обличчям Злати, яка знову поринувши в свої мрійливі думки, перестала помічати Соню.

— А? Що? — отямившись, Злата різко підняла очі на Соню. — Що ти говориш?

— Спекотно, кажу.

— Так, спекотно. Дуже, — ледь чутно пробурмотіла Злата, маючи на увазі зовсім погоду.

— Злат, ти якась дивна сьогодні. Втомлена чи що ... Оченята он як забігали. Ти де взагалі була - то ?! Ти начебто вже давно повинна вдома бути, — Соня примруживши очі, уважно глянула їй в обличчя.

— Де треба, там і була! — сухо відповіла Злата. — Чай будеш зі мною пити?