Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
— Люсі, я мушу тобі дещо розказати, мені наснилося…
— Знаю, — вона промовила це безвиразним тоном людини, яка щойно пережила шок. — Мені теж.
На той час коли вони перетнули кордон Нью-Гемпширу, Девід уже почав думати, що якийсь сенс у тих балачках про народження в сорочці може й матися, врешті-решт.
10
У певному містечку на західному березі річки Гадсон у штаті Нью-Джерсі є парк, названий іменем найславетнішого тутешнього мешканця. У ясний день звідси відкривається чудова панорама Нижнього Мангеттена. Правдивий Вузол прибув у Хобокен[100] восьмого вересня, зупинившись на заздалегідь зарезервованій ексклюзивно на десять днів приватній парковці. Оборудку владнав Татко Крук. У вродливого і привітного, років під сорок на вигляд Крука улюбленою була та майка, на якій був напис: Я ЛЮДИНА ТОВАРИСЬКА! Звісно, що на жодні перемовини як представник Правдивого Вузла він не з’являвся одягненим в бодай якусь майку; тільки в костюмі й краватці. Це відповідало очікуванням мугирів. Його офіційне ім’я було Генрі Ротмен. Юрист з дипломом Стенфордського університету (випуск 1938 року), який завжди носив при собі готівку. На різноманітних рахунках по всьому світі Правдиві володіли понад мільярдом доларів — дещо тримали в золоті, дещо в діамантах, дещо в антикварних книжках, поштових марках і картинах, — але ніколи, ніде не платили чеками або кредитними картками. Всі з них, без винятку, навіть Горошина і Стручок, які були на вигляд дітьми, мали при собі пачки десяток і двадцяток.
Як колись був сказав Джиммі Арифметика:
Джиммі був бухгалтером Правдивих. Колись, ще у свої мугирські часи, він ганяв верхи з командою, відомою (ще довго після закінчення війни) як Рейдери Квонтрілла[101]. Тоді Джиммі був гарячим хлопцем — носив на собі плащ із буйволової шкіри і не розлучався з «Шарпсом»[102], але за роки, що відтоді минули, він споважнів. Тепер у його трейлері висіла взята в рамку фотографія Роналда Рейгана з автографом.
Вранці одинадцятого вересня Правдиві, передаючи одне одному чотири біноклі, спостерігали атаку на Вежі-Близнюки зі своєї автостоянки. Вид із Сінатра-парку був би кращим, але Роза нікому не мусила пояснювати, що, зібравшись там завчасно, вони могли б підпасти під підозри… а в наступні місяці й роки американці стануть вельми підозріливою нацією: щось побачив — щось скажи.
Близько десятої того ранку — коли вздовж усього берега ріки купчилися натовпи, тож там уже стало безпечно — вони таки вирушили до парку. Малі близнята Горошинка і Стручок штовхали крісло-візок, у якому сидів Дідусь Флік. На дідусеві був кашкет із написом: Я ВЕТЕРАН. Його довге, тендітне, як у дитини, біле волосся майоріло навкруг країв кашкета волосистою ковилою. Були часи, коли Дідусь казав людям, що він ветеран Іспано-Американської війни. Потім його війною була Перша світова. Тепер нею стала Друга світова. Він сподівався, що років за двадцять чи близько того перекинеться на війну у В’єтнамі. Правдоподібність не становитиме проблеми; Дідусь був щирим фанатом історії воєн.
У Сінатра-парку було повно люду. Більшість стояли мовчки, хоча дехто ридав. Енні Фартушок і Чорноока Су теж підключилися; обидві мали талант заплакати в будь-який необхідний момент. Решта набрали відповідних випадку виразів — печального, похмурого або здивованого. В принципі, Правдиві до всього чудово пристосовувалися. Саме так вони й існували.
Глядачі приходили й відходили, але Правдивий Вузол залишався в парку майже впродовж цілого дня — погожого, безхмарного (тобто, якщо не брати до уваги тих густих клубів диму, що здіймалися на Нижньому Мангеттені). Вони стояли біля металевої огорожі, не балакаючи між собою, тільки дивлячись. І роблячи глибокі, повільні вдихи, як то властиво туристам із Середнього заходу, які вперше стоять на Пемаквід Пойнті або Кводді Хеді[103] в Мейні, глибоко всотуючи свіже морське повітря. На знак жалоби Роза зняла з себе циліндр, тримаючи його збоку в опущеній руці.
О четвертій дня вони вирушили назад до свого табору на парковці, всі збадьорені. Вони повернуться туди наступного дня, і післязавтра, і післяпіслязавтра. Вони повертатимуться туди, допоки не вивітриться поживний дух, а вже після того поїдуть далі.
На той час біле волосся Дідуся Фліка стане сталево-сірим і він уже не потребуватиме крісла-візка.
Розділ третій
Ложки
100 Hoboken — засноване у XVII сторіччі голландцями портове місто; в Хобокені народився співак і кіноактор Френк Сінатра (1915—1998), на честь якого в рік його смерті було створено парк з набережною, звідки відкривається вид на Мангеттен.
101 Quantrill’s Raiders — партизанські загони конфедератів, що діяли в штатах Міссурі й Канзас під час Громадянської війни (1861—1865), після її закінчення здебільша перетворившись на звичайні банди; Вільям Кларк Квонтрілл — колишній бібліотекар, картяр і гульвіса, що спершу виступав проти рабства, але з початком Громадянської війни очолив загони його захисників.
102 «Sharps» — однозарядна, великокаліберна, далекобійна, високоточна рушниця, яку 1848 р. створив зброяр з Пенсільванії Кристіан Шарпс.
103 Pemaquid Point та West Quoddy Head — старовинні маяки, історичні пам’ятки: 1) зведений 1828 р. і перебудований 1835 р. на однойменному мисі в місті Бристоль; 2) зведений 1808 р. у місті Любек, найближчій до Європи географічній точці США.
