Слава ЗСУ!

Холмс написав якесь ім’я на аркуші паперу й передав його прем’єр-міністру.

— Так, це він. І саме його лист, який може спричинитись до багатомільйонних видатків і загибелі сотень тисяч людей, зник таким незбагненним чином.

— Ви повідомили автора листа?

— Так, сер, йому надіслано шифровану телеграму.

— Може, він бажає, щоб листа було опубліковано?

— Ні, сер, ми маємо найґрунтовніші підстави вважати, що він уже зрозумів усю необачність і нерозважливість своїх дій. Розголошення змісту листа було б для нього і його країни ще більшим ударом, ніж для нас.

— Коли так, то в чиїх тоді інтересах опублікування листа? Навіщо комусь красти або публікувати його?

— Тут, містере Холмсе, ви змушуєте мене торкнутись сфери високої міжнародної політики. Але якщо взяти до уваги ситуацію в Європі, неважко зрозуміти мотиви злочину. Вся Європа являє собою озброєний табір. Існує два союзи, які мають однакову військову силу. Великобританія не віддає переваги жодному з них. Якби нас було втягнуто у війну з одним союзом, це забезпечило б перевагу другому союзу незалежно від того, взяв би він участь у цій війні чи не взяв. Ви розумієте мене?

— Все абсолютно ясно. Отже, заволодіти листом і опублікувати його зацікавлені вороги цього монарха, щоб посіяти ворожнечу між його країною й нашою?

— Так, сер.

— А кому вони могли б надіслати цей документ, якби він потрапив у їхні руки?

— Будь-якому уряду великої європейської держави. В цю хвилину лист, мабуть, поспішає призначеним йому шляхом з усією можливою для пароплава швидкістю.

Містер Трелоні Хоуп похилив голову й тяжко зітхнув. Прем’єр лагідно поклав йому руку на плече.

— Вас спіткало нещастя, мій дорогий друже. І вас ні в чому не можна звинуватити. Ви вжили всіх застережних заходів, не знехтувавши жодним. Тепер, містере Холмсе, вам відомі всі факти. Якої лінії поведінки ви порадите нам дотримуватись?

Холмс скрушно похитав головою:

— На вашу думку, сер, якщо документ не буде віднайдено, розпочнеться війна?

— Я думаю, що вона дуже ймовірна.

— Тоді, сер, готуйтесь до війни.

— Це жорстока заява, містере Холмсе.

— Зважте на факти, сер. Ніяк не схоже, щоб документ зник після половини на дванадцяту, бо, наскільки я зрозумів, містер Хоуп і його дружина від того часу і аж до хвилини, коли було виявлено пропажу, перебували в спальні. Отже, його було взято вчора ввечері між пів на восьму і пів на дванадцяту, мабуть, ближче до пів на восьму, тому що той, хто взяв документ, напевно знав, що він у спальні, і, природно, спробував заволодіти ним якомога швидше. А тепер, сер, якщо такий важливий документ взято саме в той час, де він може бути зараз? Ніхто не зацікавлений тримати його в себе. Його чимскоріш передано тим, кому він потрібний. Які ми тепер маємо шанси перехопити документ чи хоч би натрапити на його слід? Він для нас недосяжний.

Прем’єр-міністр підвівся з дивана.

— Ви міркуєте цілком логічно, містере Холмсе. Я бачу, ми справді нічого не можемо вдіяти.

— Давайте припустимо,— заради того, щоб обмінятися думками,— що документ узято служницею або камердинером...

— Вони обоє — давні й випробувані слуги.

— Наскільки я зрозумів, ваша спальня на третьому поверсі, окремого входу знадвору немає, а піднятися нагору зсередини непоміченим неможливо. Таким чином, документ узяла людина, яка була в домі. Кому злодій захотів би передати його? Одному з міжнародних шпигунів або секретних агентів, імена яких мені досить добре відомі. Троє з них, можна сказати, ватажки в своїй професії. Я почну розшуки з того, що обійду їх усіх і з’ясую, чи кожний з них на своєму посту. Якщо ж когось із них не буде на місці, особливо якщо виявиться, що шпигун зник вчора ввечері, ми дістанемо деяке уявлення про те, куди вирушив цей документ.

— Чому ви вважаєте, що когось не буде на місці? — спитав міністр у європейських справах.— Адже шпигун може віднести документ в яке-небудь посольство в Лондоні.

— Не думаю. Ці агенти працюють самостійно, а з посольствами у них стосунки часто досить напружені.

Прем’єр-міністр ствердно кивнув головою.

— На мою думку, містере Холмсе, ви маєте рацію. Шпигунові захочеться особисто передати таку цінну здобич у свою штаб-квартиру. Ваш план дій я вважаю блискучим. А ми з вами, Хоупе, тим часом не повинні через це одне нещастя нехтувати всіма іншими нашими обов’язками. В разі якщо протягом дня відбудуться нові події, ми вас про них повідомимо, а ви, зрозуміло, теж дайте нам знати про наслідки вашого власного розслідування.

Обидва державні діячі вклонились і статечно вийшли з кімнати.