Слава ЗСУ!

Листопад. Я її не раз дощем поливав. Жаль бере, та нічого не зробиш!

Лютий. Ох, і від мене вона мало добра бачила! Я її вітром проймав, холодом морозив. Знає вона Лютий-місяць, та зате ж і Лютий її знає. Такій, як вона, не шкода серед зими весну на годинку подарувати.

Квітень. Чого ж тільки на годинку? Я б з нею цілий вік не розлучався!

Вересень. Так, хороша дівчина. Кращої хазяйки ніде не знайдеш.

Квітень. Ну, якщо вона усім вам до вподоби, так подарую я їй свою весільну каблучку!

З-за дерев виходить пасербиця. В руках у неї повен кошик пролісків.

Січень. Вже повен кошик зібрала? Моторні в тебе руки.

Пасербиця. Та їх там сила-силенна! Ніколи я стільки пролісків не бачила. Та все такі великі. Спасибі вам, господарі, за ласку. Якби не ви, не бачити б мені більш ні сонечка, ані пролісків! (Уклоняється Січневі.)

Січень. Не мені вклоняйся, а братові моєму меншому, Квітневі-місяцю. Він за тебе просив, він і квіти для тебе з-під снігу вивів.

Пасербиця (обертається до Квітня-місяця). Спасибі тобі, Квітню-місяцю! Завжди я тобі раділа, а тепер — як у вічі побачила, повік не забуду.

Квітень. А щоб і справді не забула, ось тобі каблучка на спогад. Дивись на неї та згадуй мене. Якщо трапиться з тобою лихо, кинь її і прокажи:

Ти котись, каблучко,

На весняну лучку,

У літнії сіни,

В теремок осінній,

По зимовому вбранню

До новорічного вогню!

Ми й прийдемо тобі на допомогу. Всі дванадцятеро прийдемо, як один, — з грозою, з віхолою, з весняною втіхою! Ну, прощавай, та каблучку мою бережи. Загубиш її — мене загубиш.

Пасербиця. Не загублю. Я з цією каблучкою нізащо не розлучусь. Вона мені над усе на світі дорожча буде.

Січень. А тепер послухай, що я скажу! Довелось тобі нині, в останню ніч старого року, зустрітися з усіма дванадцятьма місяцями разом. Ти до нас найкоротшою стежкою прийшла, а інші йдуть довгою дорогою — день за днем, година за годиною, хвилина за хвилиною. Так воно й годиться. Ти цієї короткої стежки нікому не відкривай, нікому не показуй.

Лютий. І про те, хто тобі проліски дав, не кажи. Адже й нам це не личить — порядок порушувати. Дружбою з нами не хвались!

Пасербиця. Помру, а нікому нічого не скажу!

Січень. Ото ж то. Та пора тобі додому, поки я метелицю не випустив.

Пасербиця. Прощавайте, брати-місяці!

Усі місяці. Прощавай, сестрице!

Пасербиця біжить геть.

Картина друга

Мачушин будинок. Мачуха й дочка прибираються. На лаві стоїть кошик із пролісками.

Дочка. Казала я вам, дайте їй великий новий кошик. А ви пошкодували. Скільки ж золота в цей кошик вміститься? Жменька, друга — та й годі!