Слава ЗСУ!

Дочка. А скажи-но, хто її тобі подарував?

Пасербиця. Ніхто не дарував. Знайшла.

Мачуха. Що легко знайдене — те й загубити не шкода. Не зароблене ж! Бери кошик, донечко! У палаці, мабуть, ніяк не дочекаються! (Виходять.)

Пасербиця. Що ж мені тепер робити, кому поскаржитись? Брати-місяці далеко, не знайти мені їх без каблучки. Хто за мене заступиться? Хіба що до палацу піти, королеві розповісти? Я ж для неї проліски збирала. Солдат казав, що вона сирітка. Може, сирітка сирітку пожаліє... Та не пустять мене до неї без пролісків моїх! (Сідає перед піччю, дивиться у вогонь.) От наче й не було нічого. Наче приснилося все. Ні квітів, ні каблучки. Тільки хмиз і зостався з усього, що я з лісу принесла. (Кидає у вогонь хмиз.) Яскраво горить, весело! Ніби я знов у лісі, серед братів місяців... Прощай, моє новорічне щастя! Прощайте, брати місяці!.. Прощай, Квітню!

Дія третя

Картина перша

Зал королівського палацу. Посеред залу — висока, пишно прибрана ялинка. Стоять, чекаючи на королеву, багато розкішно вдягнених гостей. Серед них — посол Західного королівства і посол Східного королівства. Музики грають туш. Із дверей виходять царедворці, потім королева у супроводі канцлера і високої худорлявої гофмейстерини. За королевою — пажі, що несуть її довгий шлейф. За шлейфом скромно дріботить професор.

Усі в залі. З Новим роком, ваша величносте! З новим щастям!

Королева. Щастя в мене завжди нове, а Новий рік ще не настав.

Загальний подив.

Канцлер. А тим часом, ваша величносте сьогодні перше січня!

Королева. Ви помилилися. (До професора.) Скільки днів у грудні?

Професор. Рівно тридцять один, ваша величносте!

Королева. Значить, сьогодні тридцять друге грудня.

Гофмейстерина. Це новорічний жарт її величності! (Усі сміються.)

Королева. Ні, я зовсім не жартую. (Усі перестають сміятись.) Завтра буде тридцять третє грудня, післязавтра... (До професора.) Ну, як там далі?

Професор (розгублено). Тридцять четверте грудня. Тридцять п’яте грудня. Тридцять шосте грудня... Але це ж неможливо, ваша величносте!

Королева. Ви знову?

Професор. Так, ваша величносте, знов і знов! Ви можете відрубати мені голову, можете посадити мене до в’язниці, але в грудні тридцять один день. Це доведено наукою. А сім разів по вісім, ваша величносте, п’ятдесят шість! Це теж доведено наукою, а наука для мене дорожча за власну голову!

Королева. Ну, ну, любий професоре, заспокойтесь. Я вам вибачаю. А все ж таки грудень не скінчиться доти, поки мені не принесуть кошик пролісків.

Професор. Як вам завгодно, ваша величносте, але їх не принесуть.

Королева. Побачимо. (Усі розгублені.)

Канцлер. Дозвольте представити вашій величності прибулих до нас надзвичайних послів дружніх держав — посла Західного королівства і посла Східного королівства. (Посли підходять і кланяються.)

Західний посол. Ваша величносте, король моєї країни доручив мені принести вам новорічні вітання.