Слава ЗСУ!

Розділ XIX

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ШТЕМПЕЛЬ

До дванадцятої години наступного дня по «Геркулесу» поповзла чутка про те, що начальник зачинився з якимсь відвідувачем у своєму пальмовому залі і ось уже три години не озивається ні на стукання Серни Михайлівни, ні на дзвінки внутрішнього телефону. Геркулесівці губилися в здогадах. Вони звикли до того, що Полихаєва весь день водять під ручку по коридорах, садовлять на підвіконня чи затягають попід сходи, де й вирішуються всі справи. Виникло навіть припущення: чи не відійшов начальник від категорії працівників, які «тільки що вийшли» і чи не приєднався до досить впливової групи «затворників», які, як правило, пробираються до своїх кабінетів рано-вранці, зачиняються там, знімають трубки з телефонів і, відгородившись таким чином від усього світу, творять найрізноманітніші доповіді. А між тим робота йшла, папери вимагали підписів, відповідей і резолюцій. Серна Михайлівна невдоволено підходила до полихаєвських дверей і прислухалася. При цьому в її великих вухах погойдувалися легенькі кульки-перли.

— Безпрецедентний факт! — глибокодумно сказала секретарка.

— Та хто ж там у нього? — запитував Бомзе, від якого несло змішаним запахом одеколону і котлет. — Може, хтось з інспекції?

— Та ні, кажу ж вам, — звичайний відвідувач.

— І Полихаєв сидить з ним уже три години?

— Безпрецедентний факт! — повторила Серна Михайлівна.

— Де ж вихід з цього безвиходу? — захвилювався Бомзе. — Мені терміново потрібна резолюція Полихаєва. У мене розширена доповідь про непридатність колишнього приміщення «Бляха й бекон» до умов роботи «Геркулеса». Я не можу без резолюції.

Серну Михайлівну з усіх боків узяли в облогу співробітники. Всі вони тримали в руках великі і малі папери. Прождавши ще годину, протягом якої шум за дверима не затихав, Серна Михайлівна всілася за свій стіл і лагідно сказала:

— Гаразд, товариші. Підходьте з вашими паперами.

Вона вийняла з шафи довгу дерев'яну поличку, на якій похитувалися тридцять шість штемпелів з товстенькими лаковими головками, і, вправно виймаючи з гнізд потрібні печатки, почала тискати їх на термінових паперах.

Начальник «Геркулеса» вже давно не підписував папери вручну. В разі потреби він виймав з кишені жилетки печатку, любовно дмухав на неї і видавлював проти свого титулу фіолетове факсиміле. Цей трудовий процес йому дуже подобався. Він наштовхнув його навіть на думку, що деякі резолюції, які найбільш вживаються, не погано було б теж перевести на гуму.

Ось так з'явилися на світ перші каучукові афоризми:

«Не заперечую. Полихаєв».

«Згоден. Полихаєв».

«Чудова думка. Полихаєв».

«Втілити в життя. Полихаєв».

Перевіривши новий прилад на практиці, начальник «Геркулеса» прийшов до Висновку, що він у значній мірі раціоналізує його трудові процеси, отже, потребує подальшого розвитку й заохочення. Незабаром було запущено в роботу нову партію гуми. Цього разу резолюції були багатослівніші:

«Оголосити догану в наказі. Полихаєв».

«Зауважити. Полихаєв».

«Кинути на периферію. Полихаєв».

«Звільнити без вихідної допомоги. Полихаєв».

Боротьба, яку вів начальник «Геркулеса» з комунвідділом за приміщення, надихала його на нові стандартні тексти:

«Комунвідділові не підлягаю. Полихаєв».

«Що вони там, побожеволіли? Полихаєв».

«Не заважайте працювати. Полихаєв».

«Я вам не нічний сторож. Полихаєв».

«Готель належить нам — і крапка. Полихаєв».

«Знаю я ваші витівки. Полихаєв».

«Ні ліжок не дам, ні умивальників. Полихаєв».

Цієї серії замовили три комплекти. Боротьба передбачалася затяжна, і далекоглядний начальник не без підстав побоювався, що одного комплекту не вистачить.

Потім було замовлено комплект резолюцій для внутрішніх геркулесівських потреб.