Слава ЗСУ!

_{§ 2. ХУДОЖНІЙ НАРИС-ФЕЙЛЕТОН}

_ХАЙ!

_{— Вперед!}

_{Він палає під вигуки трудящих…}

_{Він виявляє зорю нового життя…}

_{— Маяк!}

_{Індустріалізації!}

_{Хай окремі помилки. Хай! Та зате як червоніють… Як зоріють… як злітають, як здіймаються стяги. Ці прапори!}

_{Хай — Ваал капіталізму! Хай — Молох імперіалізму! Хай! Та на прислужників уже здіймається:}

_{— Останній вал!}

_{— Дев'ята година!}

_{— Дванадцятий Ваал!}

_{Хай обмовляють! Хай скрегочуть. Хай виявляє себе злісний ворог!}

_{Завершується історичний поступ. Піски минулого злітають стрибками сталі.}

_{Це — «залізний» «кінь»…}

_Це:

_{— Східна!}

_{— Магістраль! «Співають серця»…}

_{§ 3. ХУДОЖНІЙ ВІРШ}

_{А) ТРИНАДЦЯТИЙ ВААЛ}

_{Серця співають поступ днів.}

_{Маяк життя зоріє.}

_{І хай тремтять всі вороги}

_{Від громів індустрії.}

_{Залізний кінь несе вперед.}

_{Історій скік ламає,}

_{Сім'ю трудящих він несе}

_{Помилки виявляє.}

_{Здіймається останній час,}

_{Зачервонів дев'ятий вал,}

_{Вже йде дванадцята для вас}

_{Тобі, Молох — Ваал!}

_{Б) СХІДНИЙ ВАРІАНТ}

_{Урюк цвіте під гамір днів,}

_{Зорею затремтів кишлак.}

_{А між ариків і полів йде на прогулянку ішак.}

_{АЗІАТСЬКИЙ ОРНАМЕНТ}

_{1. Урюк (абрикоси).}

_{2. Арик (канал).}

_{3. Ішак (осел).}

_{4. Плов (страва).}

_{5. Бай (недобра людина).}

_{6. Басмач (недобра людина).}

_{7. Шакал (тварина).}

_{8. Кишлак (село).}

_{9. Піала (чашка).}

_{10. Медресе (духовне училище).}

_{11. Ічиги (взуття).}

_{12. Шайтан (чорт).}

_{13. Арба (віз).}

_{14. Шайтан-арба (Середньоазіатська залізниця).}

_{15. Твоя — моя не понимай (вислови)}

_{16. Мала-мала (вислови)}

_{ДОДАТОК.}

_{За допомогою матеріалів 1-го розділу по методу розподілу 2-го пишуться також: романи, повісті, поеми в прозі, оповідання, побутові зарисовки, художн. репортаж, хроніка, епопеї, п'єси, політогляди, гра в політфанти, радіоораторії і т. ін.}

Коли Ухудшанський ознайомився зі змістом документа; його очі, досі мутні, загорілися. Перед горе-журналістом, який перебивався на звітах про засідання, раптом відкрилися іскристі стилістичні високості.

— І за все — двадцять п'ять тугриків, двадцять п'ять монгольських карбованців, — нетерпляче сказав великий комбінатор, страждаючи від голоду.

— У мене немає монгольських, — промовив співробітник профоргану, не випускаючи з рук «Урочистий комплекс».

Остап погодився взяти звичайними карбованцями, запросив Гаргантюа, якого вже називав «кумом та благодійником» і разом з ним пішов до вагона-ресторану. йому принесли карафку горілки, яка поблискувала кригою і ртуттю, салат і величезну, як підкова, котлету. Після горілки, від якої він відчув приємне запаморочення, великий комбінатор таємниче розповів кумові і благодійнику, що в Північному укладальному містечку він має надію розшукати людину, яка винна йому невелику суму. Тоді він покличе всіх кореспондентів на банкет. На це Гаргантюа відповів багатослівною переконливою промовою, з якої, як завжди, не можна було розібрати жодного слова. Остап підкликав буфетника і розпитав, чи той везе шампанське, і скільки пляшок, і що є ще з делікатесів, і в якій кількості. Він пояснив, що всі ці відомості йому потрібні, бо за два дні він має намір дати банкет своїм товаришам по перу. Буфетник заявив, що буде зроблено все, що можна зробити.

— Згідно з законами гостинності,—додав він чомусь. Чим ближче було до місця змички, кочівників ставало все більше й більше. Вони спускалися з гір напереріз поїзду, в шапках, схожих на китайські пагоди. Літерний з гуркотом йшов далі крізь скелясті порфирні виїмки, пройшов уже новий трипролітний міст, останню ферму якого було поставлено ще тільки вчора, почав штурмувати знаменитий Кришталевий перевал. Знаменитим зробили його будівники Магістралі, виконавши всі підривні й укладальні роботи за — три місяці, замість восьми, зазначених у плані.

Поїзд поступово обростав побутом. Іноземці, які виїхали з Москви у твердих, наче зроблених з аптекарської порцеляни комірцях, у важких шовкових галстуках і суконних костюмах, почали розсупонюватися. Доконала спека. Першим порушив форму одягу хтось з американців. Сором'язливо посміхаючись, він вийшов з свого вагона в дивовижному убранні. На ньому були грубі жовті черевики, панчохи і штани-гольф, рогові окуляри і російська косоворотка, вишита хрестиком, які носять хлібозаготівельники. І що більшала спека, то все менше лишалося іноземців, вірних ідеям європейського костюма. Косоворотки, апашки, гейші, сорочки-фантазі, толстовки, псевдотолстовки і напів-толстовки, одеські сандалії і капці зовсім змінили зовнішній вигляд робітників преси капіталістичного світу. Вони стали дуже схожими на старовинних радянських службовців, і їх до нестями хотілося чистити, випитувати, що вони робили до 1917 року, чи вони не бюрократи, чи не головотяпи, чи. благополучно у них з родичами.