Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Елементал

— Тракторну? — спитав я. — Дуже багато буде шуму.

Тупий Сміт пирснув у кулак.

— Ні, комбайнерів, — не розгубився Іб. — Які косять і молотять відразу.

Тепер заіржали обоє — і Сміт, і Вессон.

— Коротше, — сказав Іб. — Скільки?

— Там, де багато людей, завжди знаходиться довгий язик.

Іб розумів мою впертість по-своєму.

— Довгі язики ми давно вирізали, — насподі його очей знов засвітився похмурий вогонь. — У нас усі свої.

— Якби серед своїх не було чужих, то ми б тут з тобою не балакали, — сказав я. — Але вся штука в тому, що коли мені знадобляться люди, то якраз чужі.

— Давай без ребусів, коротше.

— Коротше, — і я вже заразився його слівцем-паразитом, — якщо ти гориш бажанням дати когось на підмогу, то мені достатньо буде Вессона.

— Кого-о-о?

Я хотів сказати, що на жаргоні представлених народів це означає «класного водія», але щоб і далі не збивати Ібрагіма з пантелику, пояснив:

— Мені потрібен хіба ось такий комбайнер, як у тебе. Тільки не на цьому «Джондірі», звичайно. Достатньо непримітної машини, яку в разі потреби не шкода й спалити.

— Ці хлопці не ходять на жнива нарізно, — кивнув він на Сміта і Вессона. — Це в мене сіамські близнюки. Одному прищикнеш хвоста, а другий верещить.

— Гаразд, — погодився я. — Вони можуть бути удвох.

— Всього лиш удвох — і без стволів? — озвався Сміт.

— Це такі хлопці, що в одного машина без гальм, а в другого пістолет без запобіжника, — пояснив Іб. — І що цікаво, при цьому вони не підводять.

— Побачимо, — сказав я.

Вони озирнулися водночас: Сміт глянув через ліве плече (щоправда, не сплюнув), а Вессон через праве: ти ще сумніваєшся?

— Може, вам туди спершу так під’їхати? — спитав Іб. — Коротше, в розвідку.

— Ні,— сказав я. — Немає часу на репетиції. Сьогодні все зробимо.

— Сьогодні?

— Так, опівночі треба вже бути там. Ти встигнеш з машиною? До вечора ще далеко.

— Що з мене ще? Окрім сіамських близнюків? Може, панцир, гроші?..

— До речі,— сказав я. — Де тут можна перекусити? Так, щоб зі столиком на двох? І швидко.

Він зрозумів. Вессон зупинив «могилу» біля першого-ліпшого ресторанчика, назву якому придумав абсолютно глухий чоловік — «Кака-ду». Ми з Ібрагімом зайшли до майже порожньої зали, тільки в кутку сиділа гамірна чоловіча компанія і мочила носи у пиві.

Ми примостились подалі.

— Ти щось будеш? — спитав Іб. — Бо я не голодний.

— Я теж.

— Тоді лише для годиться візьмемо пива з креветками. Ти взагалі п’єш?

До нас підійшла кобилка з білою гривою і, подавши меню, поцокотіла геть.

— Скільки? — спитав він.

— Три штуки. Поки що.

Попередня
-= 42 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

anonymous11138 31.10.2014

ненайкращий твір мого улюбленого автора


Додати коментар