Слава ЗСУ!

Вороже військо являло собою суцільну масу, яка безперервно сунула з тунелю. Майоріли ворожі

662

прапори, сурмили бойові сурми, скрізь лунали вигуки нападників, І ось ургали кинулись на частокіл, вкриваючи його своєю слизькою кров'ю й понівеченими тілами. Хмара чорних стріл полетіла через загорожу на військо варденів. Ерагон сховався за щитом, а Сапфіра прикрила голову. Стріли відлітали від її панцира, не завдаючи жодної шкоди.

Так чи так, частокіл на деякий час зупинив навалу ургалів. Захисники встигли згуртуватись і чекали наступної атаки. Невдовзі знову залунав бойовий клич і чудовиська посунули вперед. Атака була напрочуд рішучою, а ворожий натиск таким потужним, що передовий загін варденів не витримав його.

Коли ургали прорвали оборонні рубежі, головні сили обох армій нарешті зійшлися. Оглушливе ревіння перекрило решту звуків — розпочався жахливий бій.

Пускаючи в хід шелепи й пазурі, Сапфіра проривалась крізь військо ургалів. її зуби були такими ж смертоносними, як і будьякий меч, а хвіст служив гігантською палицею. Сидячи верхи на драконі, Ерагон ледь устигав відбивати страшні удари й захищати крила дракона. Краєм ока парубок бачив, як Орик могутніми ударами сокири зносив ургалам голови. Поруч із ним бився Мертаг верхи на своєму вірному Торнаці. Коли юнак люто вимахував мечем, від якого

г 663 >

не було порятунку, його обличчя спотворювала страшна гримаса. А неподалік від нього косила ворогів хоробра Арія.

Але ось один з ургалів ударив Сапфіру по лапі — його меч ковзнув по панциру й викресав цілий сніп іскор. Ерагон устиг дістати потвору мечем, але зброя застрягла між рогами нападника, тож юнакові довелося зіскочити додолу. І тут його миттю оточила юрба ургалів. «Сапфіро, допоможи!» — крикнув він, та було вже пізно: друзі опинилися надто далеко одне від одного.

— Джиєрда! — спересердя вигукнув Ерагон, і одного з нападників вдарила блискавка. Інших він вразив своїм мечем.

— Давай руку, бо їх надто багато! — раптом залунав у нього над головою голос Мертага, що сидів на коні. За мить обидва приятелі вже мчали до дракона, якого оточили розлючені ургали. Крила нещасної істоти були продірявлені списами, а нападники намагалися поцілити йому в очі.

Побачивши Сапфірину кров, Ерагон просто оскаженів. З диким ревом він злетів із коня й устромив меча в груди найближчого ургала, а далі вже ніщо не могло зупинити розлюченого юнака, який кинувся захищати свого друга. Його несподівана атака відвернула увагу нападників, і цим миттю скористався дракон, що розкидав

г 664 > '

розгублених потвор і пробився до свого господаря. Той, нарешті, знову опинився в сідлі, й вони знялися в повітря, аби оглянути панораму бою. Збуджений Ерагон увесь аж тремтів від завзяття, але дракон був надто виснажений. Трохи покружлявши в небі, вони різко кинулись униз, стинаючи на льоту ворожі голови. Заскочені зненацька, ургали спробувати були поцілити в дракона з луків, але не встигли, бо за мить той уже знову зник між хмарами.

Ерагон із Санфірою повторили свій маневр і на іншому фланзі. Хитрість і швидкість Сапфіри разом із непроглядною темрявою збила войовничих зайд із пантелику, і ті крутилися на всі боки, чекаючи чергової смертельної атаки. Невдовзі в юнака не залишилося жодної стріли, й він почав використовувати магію, яку приберіг до слушного часу

Повітряні атаки Сапфіри дозволяли бачити все поле бою, де біля трьох тунелів точилися запеклі сутички. Ворожі сили були розпорошені, оскільки не всім підрозділам ургалів пощастило вибратися з підземелля. Утім, вардени з гномами все одно не могли стримати їхньої навали, відступаючи все далі й далі до Тронжхейма. їхні загони здавалися просто жалюгідними порівняно з грубою силою ворожої маси.

Ургали вкотре вишикувались під своїми бойовими знаменами, на кожному з яких був знак

665

певного клану. Ерагон іще й досі ніяк не міг збагнути, хто ж саме керує наступом. Усе виглядало так, ніби клани зовсім не залежать один від одного й звідкілясь отримують накази про наступ. «Хотів би я знати, хто тут порядкує»,— подумав юнак.

Пам'ятаючи прохання Аджихада, він постійно передавав інформацію з поля бою близнюкам. їх неабияк зацікавила думка про невидимого лідера ургалів, але вони наказали допомогти Ротгарові, що саме опинився в дуже скрутному становищі.

Почувши про це, Сапфіра різко повернула до купки оточених ургалами гномів і спустилася прямо до їхнього короля. Вбраний у золоті обладунки, вів люто вимахував молотом над головами нападників. Утім, сили суперників були надто нерівні. Помітивши дракона, король але засяяв від радощів, а вороги тим часом розгубилися. І ось уже гноми пішли в контрнаступ, відтісняючи ворога все далі й далі. До них долучився й Ерагон, кидаючи згори смертоносні блискавки.