Слава ЗСУ!

Раз у раз поглядаючи на короля гномів, юнак був у захваті від його завзятості й сили. Отак треба захищати свою рідпу землю! Виходить, Ерагонові казали правду, що жоден із нападників не може здолати гномів, коли вони разом. Ось і тепер, як тільки гримів бойовий молот Ротгара,

666

довкола падали понівечені тіла ургалів. Бувало й так, що хоробрий правитель, вихоплював зброю в якогось пораненого гнома й кидався з нею на ворогів. Така відвага й бойовий дух надихали Ерагоиа, і він намагався триматися поруч із Ротгаром,

Задивившись на короля, хлопець зробив невдалий випад мечем і ледь не вилетів із сідла. Перш ніж він випростався, один з ургалів таки зумів дістати його списом, тож бідолаха знову заточився, ледь не втративши пам'ять. Намагаючись прийти до тями, Ерагон різко похитав головою і рантом помітив поруч Анжелу. Підморгнувши юнакові, вона блискавичним рухом меча вразила нападника й кинулась у вир битви. Ошелешений Ерагон встиг також угледіти кота Солембума, що стрибнув слідом за своєю хазяйкою, обернувшись на кучерявого підлітка.

Помітивши стан Ерагона, Сапфіра знову знялася в повітря, аби той хоч трохи оговтався. Юнак іще раз оглянув поле бою: усе довкола вкривала силасиленна ургалів, яких не могли зупинити ні Аджихад, ні Йормуидур, ні Ротгар. Та й сам Ерагон почувався безсилим. Скількох потвор він зможе вразити своєю магією? Навіть маленька часточка цієї жахливої навали забрала б у нього стільки сил, що це було б звичайним самогубством.

Тим часом битва тривала. Вардени й гноми все більше знесилювались, а до ургалів прибували

>■/'■ """ г 661 ч

свіжі сили. Це був справжній жах. Ерагон і Сапфіра раз по раз кидалися на різні фланги, та ворогам це майже не дошкуляло. Юнак уже ледь тримався в сідлі, а дракон потерпав від численних ран.

Раптом під час іще однієї з атак до Ерагона озвалися близнюки.

«Під містом чутно якісь дивні звуки,— загукали вони.— Здається, ургали намагаються пробитися знизу. Треба негайно знищити всі тунелі під Тронжхеймом!»

Ерагон спересердя сплюнув, переказав повідомлення дракону, і вони вже хотіли були летіти на завдання, як неподалік з'явилася захекана Арія.

— Давай, залазь! — крикнув Ерагон, махаючи до ельфійки. Та спритно застрибнула драконові на спину, схопивши "юнака за пояс. Сапфіра припала до землі, готуючись злетіти. Та саме цієї миті немов ізпід землі з'явився якийсь осатанілий ургал і вдарив її сокирою в груди. Дракон заревів від болю, відчайдушно намагаючись відірватись від землі, але марно: нападник уже замахнувся, щоб завдати другого удару. Тоді ельфійка скинула долоню, і в ургала полетіла вогняна блискавка. Той завив і покотився по землі, а драконові нарешті пощастило злетіти.

— Як ти, Сапфіро? — спитав Ерагон.

— Нічого, виживу,—сумно пожартувала вона.— От тільки ця потвора розтрощила мій нагрудник, і тепер він заважає мені летіти.

663

— Ти зможеш віднести нас до печери?

— Принаймні спробую,— відповіла вона.

— Я допоможу твоєму драконові,— озвалась Арія.— А потім ми повернемось до бою, гаразд?

— Авжеж,— відповів Ерагон.

Невдовзі знеможена Сапфіра приземлилась біля їхньої печери, звідки за полем бою мали спостерігати близнюки. Та поблизу нікого не було. Придивившись пильніше до драконових грудей хлопець аж злякався. Обладунки були геть потрощені, тож бідолашній Сапфірі було важко не те що летіти, а навіть дихати.

— Тримайся,— поплескав він дракона по спині

й побіг крізь арку. Він хотів глянути, чи є тут

бодай одна жива душа. Роззирнувшись навсібіч,

Ерагон раптом зрозумів, що опинився на само

му початку Нескінченних Сходів. «Як же мені

дістатися до підніжжя гори, туди, де прорива

ються ургали?» — гарячково думав юнак. Спу

скатися вниз пішки не було часу, тож Ерагон

глянув на вузький транспортний жолоб право

руч від сходів. Не вагаючись, юнак схопив один

зі шкіряних килимків і кинувся вперед.

Дно жолоба було гладесеньким, немов лаковане дерево. Учепившись у килимок, Ерагон мчав із шаленою швидкістю, не встигаючи навіть розгледіти написи на стінах. На крутих поворотах його заносило, шолом зі свистом розсікав повітря. Утім, иопри скажену швидкість

669

спуску, пройшло не менше десяти хвилин, доки юнак дістався до підніжжя гори й вилетів прямо на середину кришталевої зали.

Якийсь час вій лежав нерухомо, намагаючись побороти напад нудоти, а потім швидко звівся й роззирнувся навсібіч. Куди ж тепер? Несподівано тишу розітнув вибух, підлога під ногами затремтіла й розлетілася на всі боки. У Ерагона задзвеніло у вухах, він витяг меча й розгублено позадкував углиб зали. «Що його робити? Тікати чи спробувати чимось затулити діру, доки в неї не полізли нападники?» — думав він, стискаючи зброю в руках. Тим часом крізь отвір уже почали дертися ургали. Та иайжахливіше було те, що слідом за ними з'явилася постать, закута в чорний панцир.