Слава ЗСУ!

Молодий Джефферсон Хоуп, похмурий і мовчазний, поїхав з своїми товаришами далі. Вони шукали в горах Невади срібло і тепер поверталися в Солт-Лейк-Сіті, сподіваючись зібрати капітал, достатній для того, щоб розробити кілька жильних родовищ, відкритих ними. Юнака не менше від інших приваблювало срібло, але сьогоднішня несподівана пригода спрямувала його думки зовсім в інший бік. Образ молодої чарівної дівчини, щирої й чистої, як вітерець Сьєрри, вразив його в самісіньке серце, нестримне й бурхливе у проявах почуттів. Коли вона зникла з очей, він зрозумів: в його житті настала вирішальна мить і ніяке срібло, ніяка інша проблема ніколи не матиме для нього такого значення, як оте нове й усепоглинаюче, що тепер увійшло в його життя. Любов, що спалахнула в його серці, не була раптовою скоро минущою примхою хлопчика, ні, це була бурхлива, шалена пристрасть людини з сильною волею і владною вдачею. Він звик добиватися успіху в усьому, за що б не брався. І в душі заприсягся, що доможеться свого й цього разу, хоч би яких зусиль і наполегливості це коштувало.

Того ж вечора він прийшов до Джона Фер'є і потім відвідував його так часто, що невдовзі зробився своєю людиною в домі. Джон, який протягом дванадцяти років нікуди за межі долини не виїжджав, віддаючи весь час і сили своєму господарству, мав невеликі можливості дізнатися про те, що робиться в світі. А Джефферсон Хоуп міг чимало розповісти, до того ж так, що було цікаво як Люсі, так і її батьку. Він був у Каліфорнії першопрохідцем і знав багато дивовижних історій про те, як за тих буремних і безжурних часів одні ставали багачами, а інші жебраками. Йому доводилось бути розвідником нових земель і мисливцем, він шукав срібло і працював на ранчо. І хоч би де траплялися небезпечні пригоди, Джефферсон Хоуп завжди був їх учасником. Незабаром він зробився улюбленцем старого фермера, який час від часу красномовно розхвалював його чесноти. В таких випадках Люсі сиділа мовчки, але її розчервонілі щічки й блискучі, щасливі очі безпомилково свідчили про те, що її молоде серце більше їй не належить. Її простодушний батько, можливо, не помічав цих симптомів, але вони не пройшли повз увагу того, хто здобув її любов.

Одного літнього вечора Джефферсон Хоуп прискакав до ферми на коні й зупинився біля воріт. Люсі, яка стояла на порозі будинку, пішла йому назустріч. Він закинув повіддя на паркан і рушив по доріжці до неї.

— Я їду, Люсі,— сказав він, беручи її руки в свої й ніжно зазираючи їй в очі. — Я не прошу вас їхати зі мною тепер, але чи будете ви готові до цього, коли я повернуся?

— А коли ви повернетесь? — засміялася вона, почервонівши.

— Щонайбільше — місяців через два. Я приїду і заберу вас, моя люба. Ніхто не зможе стати між нами.

— А що скаже батько?

— Він дасть свою згоду, якщо справи на срібних копальнях підуть добре. А що це буде так, я не маю сумніву.

— Ну, звичайно, якщо ви з батьком про все домовилися, то нічого більше не треба говорити,— прошепотіла вона, притулившись щокою до його широких грудей.

— Слава Богу! — хрипло мовив він, нахиляючись і цілуючи її. — Отже, домовлено. Що довше я залишатимуся з тобою, то важче мені буде поїхати. Мене чекають у каньйоні. До побачення, моя люба, до побачення. Побачимося через два місяці.

Він, нарешті, одірвався від неї, скочив на коня і, не озираючись, шалено помчав геть, наче боявся, що рішучість зрадить його, коли він хоч одним оком гляне на дівчину, яку залишає. А вона стояла біля воріт і дивилася вслід юнакові, поки він не зник удалині. А тоді повернулася в будинок, відчуваючи себе найщасливішою дівчиною в усій Юті.

Розділ З ДЖОН ФЕР'Є РОЗМОВЛЯЄ З ПРОРОКОМ

Відтоді як Джефферсон Хоуп і його товариші поїхали з Солт-Лейк-Сіті, минуло три тижні. Серце у Джона Фер'є боляче стискалося, коли він починав думати про повернення

юнака і невідворотну втрату названої дочки. Проте її сяюче й щасливе обличчя мирило його з очікуваним перебігом подій більше, ніж будь-які докази. Глибоко в душі він уже давно й твердо вирішив, що ніяка сила не змусить його віддати свою дочку за мормона. Такий шлюб для нього просто не був шлюбом, він вважав, що це ганьба і сором. Хоч би як Фер'є ставився до догматів мормонської віри, в питанні про шлюб він залишався непохитним. Ясна річ, він мусив тримати язик за зубами, бо висловлювати за тих часів неортодоксальні думки в Країні Святих було небезпечною справою.

Так, небезпечною — настільки небезпечною, що навіть найбільш праведні насмілювались говорити про свої релігійні погляди не інакше, як пошепки і затамувавши подих, щоб ніяка дрібниця, зірвавшись з їхніх уст, не була витлумачена неправильно і не закінчилася негайним покаранням. Жертви переслідувань тепер самі перетворилися на переслідувачів, до того ж неймовірно жорстоких. Ні севільська інквізиція, ні німецький фемгеріхт, ні таємні товариства в Італії не могли запустити в дію більш грізну організацію, ніж та, тінь від якої цілком накрила штат Юта.