Слава ЗСУ!

Невидимість і таємничість мормонської організації робила її вдвічі жахливішою. Вона здавалася всевідаючою і всемогутньою, хоч воднораз із цим ніхто не чув її й не бачив. Чоловік, який висловлювався проти мормонського віросповідання, просто зникав, і ніхто не знав, де він подівся і яка лиха доля його спіткала. Дружина й діти чекали його вдома, але жодний батько ніколи до них не повертався, щоб розповісти, як йому велося в руках таємних суддів. Необачне слово або поспішливий вчинок призводив до знищення людини, проте ніхто не мав уявлення про природу тієї страшної сили, що гнітила їх. Отож і не дивно, що люди відчували постійний страх, не відважуючись у серці пустельної місцевості навіть пошепки висловити свої сумніви, що мучили їх.

На перших порах ця темна моторошна сила карала тільки непокірних, тих, які, прийнявши віру мормонів, потім неправильно тлумачили її або хотіли від неї відмовитись. Проте невдовзі межі застосування цієї сили набагато розширилися. Кількість дорослих жінок зменшувалась, а багатоженство без жіноцтва перетворювалося, це зрозуміло, на голу, не підкріплену практикою доктрину. Поповзли дивні чутки — чутки про вбитих переселенців і пограбовані табори в місцях, де ніколи не бачили індіанців. У гаремах старійшин з'явилися нові жінки — ці жінки плакали й чахли, їхні обличчя мали на собі сліди пережитих жахів. Мандрівники, яким траплялось пробиратися в горах уночі, говорили про ватаги озброєних людей у масках, про те, що вони бачили, як ці ватаги тихо й скрадливо рухалися у темряві. Ці розповіді й чутки поступово наповнювались конкретним змістом, набирали дедалі чіткіших обрисів, підтверджувалися то одним, то другим очевидцем, нарешті перетворились на ім'я. І аж до цих днів на віддалених ранчо Заходу слова «спілка данитів», або «ангели-месники», звучать зловісно й викликають жах.

Але, дізнавшись дещо про цю організацію, яка чинила такі страхіття, люди почали боятися її не менше, а більше. Ніхто не знав, з кого складається ця безжальна секта. Особи тих, хто брав участь у кривавих актах насильства, вчинених в ім'я віри, трималися в якнайглибшій таємниці. Навіть друг, якому ви довірили свої сумніви відносно Пророка і його місії, міг виявитися одним з тих, хто прийде до вас уночі з вогнем і мечем задля жахливої помсти. Через це кожний боявся свого сусіди і ніхто не говорив про те, що лежало на серці.

Одного чудового ранку Джон Фер'є уже зібрався був їхати в поле, коли раптом почув, як на воротях дзенькнула засувка. Визирнувши у вікно, він побачив огрядного рудуватоволосого чоловіка середнього віку, що йшов доріжкою від воріт до будинку. Фер'є похолов від страху, бо це був не хто інший, як сам великий Бігем Янг. Сповнений тривоги,— Фер'є добре знав, що цей візит не віщує йому нічого доброго — він кинувся до дверей зустріти вождя мормонів. Янг холодно відповів на його привітання і з похмурим обличчям пройшов за ним у вітальню.

— Брате Фер'є,— сказав він, сідаючи і пильно дивлячись на фермера з-під світлих вій,— істинно віруючі були тобі добрими друзями. Ми підібрали тебе, коли ти вмирав з голоду в пустелі, ми розділили з тобою нашу їжу, ми благополучно привезли тебе в Обітовану долину, дали тобі добрячий шмат землі і, опікуючись тобою, дозволили розбагатіти. Хіба не так?

— Так,— відповів Джон Фер'є.

— Натомість ми поставили лише одну умову: щоб ти прилучився до справжньої віри і неухильно дотримувався її звичаїв. Ти пообіцяв зробити це, але якщо вірити тому, що про тебе кажуть, ти порушив свою обіцянку.

— Яким же це чином я її порушив? — вигукнув Фер'є, заперечливо зводячи руки. — Хіба я не вношу свою частку в громадський казан? Хіба я не ходжу в храм? Хіба я...

— Де твої жінки? — спитав Янг, роззираючись навколо. — Поклич їх, я хочу з ними привітатися.

— Це правда, я не одружився,— відповів Фер'є. — Але жінок було мало, а багато кому вони потрібніші, ніж мені. Я ж не сам, у мене є дочка, вона доглядає мене.

— От про дочку я й хочу поговорити з тобою,— вів далі вождь мормонів. — Вона вже доросла, зробилася квіткою Юти і здобула прихильність багатьох людей, які посідають високе становище в цих краях.

Джон Фер'є мало не застогнав.

— Про неї балакають таке, що аж не хочеться вірити — ніби вона заручилася з якимось немормоном. Це, звичайно, пусті пересуди. Що сказано в тринадцятій заповіді святого Джозефа Сміта? «Нехай кожна дівчина, яка сповідує істинну віру, буде дружиною одному з обраних, якщо ж вона буде дружиною немормона, то вчинить тяжкий гріх». А коли так, то неможливо, щоб ти, додержуючись цієї святої за повіді, дозволив своїй дочці порушити її.