Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Етюд у ясно-червоних кольорах

Потім я взявся уважно оглядати кімнату — ці оглядини підтвердили мій висновок про зріст убивці, водночас я також дізнався про сигару марки «Трічінополі» та довжину його нігтів. Оскільки ніяких слідів боротьби не було видно, я ще раніше збагнув, що кров на підлозі — то кров злочинця: від хвилювання вона пішла в нього з носа. Сліди крові збігалися з слідами його ніг. Рідко трапляється, щоб у людини, якщо вона не занадто повнокровна, від сильних емоцій ішла з носа кров, тому я наважився припустити, що злочинець дужий і обличчя в нього червоне. Події довели, що міркував я правильно.

Вийшовши з будинку, я зробив те, що знехтував зробити Грегсон. Я телеграфував начальнику поліції в Клівленд, обмежившись проханням повідомити деякі деталі стосовно одруження Еноха Дреббера. Відповідь була вичерпною. Я дізнався, що Дреббер одного разу вже просив у закону захисту від давнього суперника на ім'я Джефферсон Хоуп і що цей самий Хоуп нині перебуває в Європі. Тепер ключі до таємниці були в моїх руках, лишалося тільки взяти вбивцю.

Я вже вирішив для себе, що чоловік, який увійшов з Дреббером у будинок, не хто інший, як той, хто правив кебом. Сліди показували, що кінь бродив по вулиці як хотів, чого не було б, якби за ним приглядали. Отже, де був кучер, якщо не в будинку? І знову ж — безглуздо припускати, що людина при здоровому розумі здатна вчинити злочин на очах, як виходило, третьої особи, яка напевно викаже злочинця. Припустімо, нарешті, що якийсь чоловік хоче вистежити в Лондоні іншого — хіба можна придумати для цього щось краще, ніж зробитися кебменом? Усі ці міркування привели мене до незаперечного висновку: Джефферсона Хоупа треба шукати серед кучерів столичних найманих екіпажів.

Якщо Джефферсон Хоуп був одним з цих кебменів, то припустити, що він кине роботу, було б просто нерозумно. Навпаки, з його точки зору, будь-які раптові зміни в його поведінці могли б привернути до нього увагу. Він, мабуть,і і далі їздив би, принаймні якийсь час, на своєму кебі. Не було також підстав гадати, що він живе під чужим ім'ям. Нащо йому чуже ім'я в країні, де ніхто не знає його справжнього? Тому я організував з вуличних хлопчаків розшукний загін і ганяв їх по всіх лондонських конторах найманих кебів, поки вони не розшукали чоловіка, який був мені потрібний. Як добре вони впорались із своїм завданням і як швидко я з цього скористався, ви, безперечно, пам'ятаєте. Вбивство Стенджерсона було для мене цілковитою несподіванкою, але за всіх умов навряд чи вдалося б стати йому на перешкоді. Як ви знаєте, внаслідок цього вбивства я одержав пігулки, про існування яких здогадувався. Бачите, все розслідування являє собою ланцюг послідовних логічних висновків без тріщин і розривів.!

— Це чудово! — вигукнув я. — Ваші заслуги повинні бути визнані публічно! Вам необхідно надрукувати хоч що-небудь про цю справу. Якщо ви не напишете, то це зроблю для вас я!

— Можете робити що вам завгодно, докторе,— відповів Холмс. — Але подивіться ось на це! Прочитайте!

Це була свіжа газета «Екоу», і замітка, на яку він показав, стосувалася справи Джефферсона Хоупа.

«Публіка,— говорилось у ній,— втратила можливість зазнати величезного задоволення через наглу смерть чоловіка, на ім'я Хоуп, якого підозрювали у вбивстві містера Еноха Дреббера і містера Джозефа Стенджерсона. Про всі подробиці цієї справи тепер, мабуть, уже ніколи не дізнатися, хоч з авторитетних джерел нам стало відомо, що злочин вчинено з давньої й романтичної ворожнечі, в якій свою роль відіграли кохання і мормонізм. Здається, обидві жертви замолоду належали до секти «Святі останнього дня», а Хоуп, який помер у тюрмі, родом також із Солт-Лейк-Сіті. Найімовірніше, ця справа не матиме ніяких наслідків, але вона блискуче свідчить про спритність і дієвість нашої розшукної поліції і може бути пересторогою для іноземців, переконавши їх, що вони поведуться тільки мудро, якщо розв'язуватимуть свої криваві суперечки у себе вдома, а не переноситимуть їх на британську землю. Уже ні для кого не є таємницею, що честь розробки і проведення дотепної операції, внаслідок якої вбивцю швидко схоплено, належить добре відомим детективам із Скотленд-Ярду містерові Лестрейду і містерові Грегсону. Злочинця було заарештовано, як стало відомо, на квартирі містера Шерлока Холмса, який вважає себе детективом-любите-лем,— згаданий джентльмен не позбавлений певних здібностей до розшукної справи і може сподіватися, маючи таких навчителів, як містер Лестрейд і містер Грегсон, з часом якоюсь мірою наблизитися до рівня їхнього професійного мистецтва. Не виключено, що обидва офіцери одержать якісь нагороди, і це буде належне визнання їхніх заслуг».

Попередня
-= 48 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!