Слава ЗСУ!

Ізнов служити вговорили;

Мов ожили всі вояки,

Радіють шинкарі й дівки.

Цісар

На повні груди ви зітхнули,

Тривоги й клопоти забули,

Мов юнаки, ви горите!

П ідск арб і й (увіходить, показує на Фауста і Мефістофеля) Спитай у них — вони зробили те.

Фауст

Ні, канцлер все повинен доповісти.

Ка нцл ер

(повагом виступає вперед)

Рад бути носієм такої вісті.

Дивуйте всі — ось вікопомний лист,

Що обернув нам шкоду на користь.

(Читає).

«Цим ознаймуємо усім новий закон:

Один цей папірець варт тисячі корон;

Тому зарукою — незлічені скарби,

В землі поховані з прадавньої доби;

Вже срібло й золото зо схову дістають І на вимогу враз за папірці дають*.

Цісар

Облуда це, отрута для умів!

Хто сфальшувать так підпис наш посмів? Злочинця я завдам на люту кару!

П ідскарбій

Ні, підпис твій. Згадай-но, государю: Коли вночі ти тут між нас стояв, Убравшись Паном, канцлер так сказав: «Щедротним будь на цім врочистім святі, Черкни пером — і стануть всі багаті».

Ти підписав, і підпис ще вночі Розмножено — їх стало тисячі;

А щоб yd ту ласку відчували,

Білетів силу ми надрукували,

По десять, тридцять, п’ятдесят, по сто,

І, вір мені, не скаржиться ніхто.

Поглянь на люд: то всі були охлялі,

Тепер горять в нестриманому шалі!

Твоє ім’я вже славить світ давно,

Та нині тричі славиться воно.

Той підпис твій — то знак новий в абетці; Під знаком тим всім хороше живеться.

Цісар

То цей папір і справді злота варт?

То всі його приймають не на жарт?

Це чудасія — та нехай, про мене.

Підчаший

Порозліталось птаство навіжене І царство все покрило з краю в край.

Де хочеш лист міняйлові подай — Одержиш там чи злота, чи срібла,

Ну, знижка є, але зовсім мала.

Такий достаток всім удивовижу;

Півсвіту ніби вдарилось у їжу,

Півсвіту одіж кинулось справлять;

Шевці й кравці і день і ніч не сплять...

В склепах чарки й тарелі не вгавають,

І гості «Слава цісарю!» гукають.

Мефістофель Блукаючи самотньо між терас,