Слава ЗСУ!

Кого тут слухати — і сам не знаю я.

(До пажа).

Як з молодою справи не вдалися,

До літньої гарненько підкотися.

Інші протискуються до нього.

Од тих відмігся — інших піднесло;

Чи говорити Правду їм на зло?

Та з правдою гляди, щоб не вклепавсь ти.. От халепа! Та де ж ти дівся, Фаусте?

(Озирається).

Та притьмарились в залі вже свічки, Заворушились раптом двораки І розтеклися ген по коридорах,

По галереях довгих і просторих,

1 повагом ідуть все далі й далі,

Аж от зібрались всі в лицарській залі; Високі стіни в пишних килимах,

Скрізь старосвітська зброя по кутках...

В замовах тут не бачу я користі,—

Завжди є духи у такому місці.

ЛИЦАРСЬКА ЗАЛА Тьмяне СВІТЛО.

Цісар і придворні займають місця.

Герол ьд

Як довг велить, охоче б я промовив,

Що за вистава зараз тут почнеться,

Але не зважусь — духів чую повів, Навкруг чудне, непевне щось снується. Нанесено вже крісел і стільців,

Проти стіни якраз сам цісар сів І розгляда на килимах прибитих Зображення баталій знаменитих.

За ним посіли зверхники вельможні,

Та й далі в залі лави не порожні;

В урочій тиші не одна там любка До любчика підсіла, як голубка. Наставились цікаво зори й слухи:

Готові ми! Нехай приходять духи!

Сурмлять сурми.

Астролог

Почнися, драмо,— владар так велить, Розсуньтесь, стіни, в цю врочисту мить!

Нам магія полегшує ігру:

Ось килим звивсь, немов од пожару;

Кудись углиб заникли площі стін,

Простора сцена раптом уродилась,

Вся таємничим світлом освітилась,—

І я виходжу на передній кін.

Мефістофель

(висовується із суфлерської будки)

Я успіх матиму, раз роль у нас така:

У підшептах нема над чорта мастака.

(До астролога).

Усіх світил збагнув ти місце й час,

То зрозумієш дооре мій підказ.

Астролог

Велінням чар здивованим очам З\'явився враз масивний древній храм;

Мов той Атлант, що небо підпирав,

Ряди колон тримають архітрав;

Вони, напевне, здержали б і гору,

Бо досить двох будові за опору.

Архітектор

Даремно носяться зі стилем тим античним! Шляхетним грубе звуть, безпомічне —