Слава ЗСУ!

Тим користуйсь, щоб дійсно посідати.

Що без пожитку нам — то тягар зайвих справ,

А користь вся у тім, що хвиля може дати. Та що там із кутка так вабить, ловить очі? Чи в пляшечці тій криється магніт?

Ясніє любо так, мов в лісі серед ночі Проміння місячне, пробивши хащу віт. Привіт тобі, фіале мій єдиний,

Утілення умілості людини,

Побожно я на стіл тебе здійму.

Вмістилище лагідних струй дрімотних, Виталшце витворних сил мертвотних, Вслужи як слід господарю свойму.

Дивлюсь на тебе — і страждання глухне, Візьмусь за тебе — поривання вщухне, Вгамується в душі бажань прибій;

До ніг мені безкрає, світле море Простелеться, мов дзеркало, прозоре,

І вдалині засяє день новий.

Ось близиться вогненна колісниця На легких крилах! Вже готовий я Новим шляхом в -ефірний безмір звиться До вищих сфер, де чистий чин сія.

Божиста розкіш, вічне раювання!

Чи ж варт його така гробача слизь?

Так, від земного сонця без вагання,

Без жалкування відвернись!..

Дерзни вступити самохіть до брами,

Якої всяк уникнути б волів;

Ти мусиш зараз довести ділами,

Що честь людей — не менш, як міць богів;

Перед хмурним проваллям не дрижати, Що в нім фантазія до мук нас прирекла* До того входу прямувати,

Що поза ним пекельний вир пала;

На крок рішучий мужності здобутись,

Хоч би й судилося в ніщо там обернутись. Іди ж сюди, мій кубку кришталевий; Залежався ти в цьому футляреві,

Давно вже я про тебе й не гадав!

Ти вигравав ще на дідівських святах І звеселяв гостей понуркуватих,

Коли між них ти за столом кружляв.

Твій штучний карб аж очі в себе брав:

Усі той карб у віршах толкували,

А потім враз свій трунок випивали,—

Я не забув і досі тих забав...

Та не мінятимусь з сусідами тобою,

Не мудруватиму над хитрою різьбою,

Бо іншого пиття собі надбав.

В тобі ж темніє сік п’янкий, фатальний, Що я обрав на цей бенкет прощальний;

В останній раз, самотній і печальний, Вітаю ранок я, що тайно засвітав!

(Підносить келиха до вуст.

Чути дзвони й хоровий спів).

Хор ангелів.

Христос воскрес!

Мир вам, оплутані Згубними, лютими,

Грішними путами,

Мир вам з небес!

Фауст

Що за гомін, що за світлий дзвін Від уст відводить чашу ненадпиту?

То дзвонів 17K; чи не вістує він День великодній змученому світу?

Ви, хори, почали уже той втішний спів, Що в воскресіння ніч з уст ангелів бринів Потвердженням Нового Заповіту?