Слава ЗСУ!

Там молиться отцю старенька баба, Щоб він нарешті лікарів направив, Цілить, а не вбивать людей наставив,

1 тим себе на всі віки прославив.

Навряд чи є ще хоч одна сивіла,

Щоб так, як Манто, пособить уміла; Вона вже певно дасть такого зілля,

Що вилічить тебе від божевілля.

Фауст

Не треба ліків! Розумом я світлий!

Хіба ж мій намір, як у інших, підлий?

Хірон Не дай зневаги помочі святій. Приїхали... Злізай мерщій!

Ти мчав мене по рінявій ріці,

Куди, скажи, прибились ми вкінці?

Хірон

Отут, поміж Олімпом і Пенеєм, Стялись колись Емілій із Персеєм;

За царство неосяжне йшла в них пря, І переміг громадянин царя.

Дивися вгору! Бачиш, на вершині Видніє храм у місячнім промінні.

Манто

(марить всередині храму)

Від тупу кінських ніг Гуде святий поріг;

То півбоги серед ночі.

Хірон

Це ми!

Розплющуй лиш очі!

Манто ( прокидається)

Вітаю! Ти таки сюди.

Хірон Твій храм на місці, як завжди.

Манто Блукаєш, як раніш, невтомно?

Хірон

Ти все сидиш сумирно, скромно,

А я все мчусь, як той Пегас.

Манто

Я все сиджу, хай мчиться час.

А це хто?

Хірон

Ночі цеї вир Йому душевний збурив мир;

Гелени хоче цей шалений,

І, щоб добутися Гелени,

Удався він оце до мене;

Йому полікуватись випада.

Манто Люблю, хто неможливого жада.

Хірон уже помчав далеко.

Манто

Ходи сюди і радуйся, причинний:

Цей темний хід веде до Прозерпіни; Там під горою, в хмурій глибині,

Вона все жде на знаки потайні.

Туди вже раз Орфея я водила;

Не розгубись, як він... Сміліш до діла!

(Спускаються вглиб).

НА ГОРІШНЬОМУ ПЕНЕЇ Як раніше.

Сирени

Гей у хвилі, у Пеней! Поринаймо, виринаймо,

Любим співом потішаймо Тих зневірених людей!

Без води нема пуття!

Линьмо всі в Егейське море, Там потоне всяке горе У відрадощах буття!