Слава ЗСУ!

Протей

Нехай хизуються родосці!

Святому сонцю в високості Кумири мертві — прах і дим. Поставлять вражі остров’яни Велике божище мідяне Та й носяться ве знати з чим.

А що ж їм справді удалося?

Стояв, стояв кумир-колос,

А ледве в надрах затряслось —

Усе нанівець розплилося.

Та що й казать! Усе земне — Нікчемне, хирне і дрібне;

В воді буйніш життя природи; Замчить тебе на вічні води Протей-дельфін.

(Скидається дельфіном).

Не бійся, сядь Мені довірливо на спину!

Щасти нам, доле, цю дитину Із Океаном поєднать.

Фал ес Виконуй мудрую пораду —

Творися з краю і по ряду!

До дій швидких готовий будь!

Ти перейди всі вічні норми, Перебери незлічні форми,

Бо до людини довга путь.

Протей

Спрямуй свій дух в живу вологу,

Буяй в ній широко, розлого,

Зазнай життя до повноти.

Не квапся в вищі лиш одміни,

Бо вже як дійдеш до людини,

То далі нікуди іти.

Фал ес

Та непогано б кожному із нас Буть справжньою людиною в свій час.

Протей

(до Фалеса)

Та ти ж якраз таким і був,

Тому й свій час пересягнув;

Бо серед блідного привиддя Тебе я бачу не одне століття.

Сирени

(на скелі)

Що за флер прозорий скраю Коло місячне обвив?

Впізнаємо любу зграю Білокрилих голубів.

Із Пафосу прилетіли,

До кохання запальні,

Бути свідками схотіли Шаленистої гульні.

Н ерей

(підступає до Фалеса)

Як людині подивиться,

То — проміння гра примхлива,

А у духа-ясновндця Думка інша, справедлива.

Це — священні голуби,

Славний почет Галатеї,

Льоту навчені від неї Із прадавньої доби.

Пристаю Ь.я на те,

Що цей мудрий муж мовляє,

У природу він вселяє Щось живе і щось святе*

Псілл и і Ма рси

(на морських биках, телятах і баранах)

На Кіпрі, в яскинях підземних,

В повітря тремтіннях таємних,

Ми з давніх-давен гніздимося, Безпечні Нептуна й Сейсмоса.

Там бережно нами храниться Богині ясна колісниця,

Що іншим і в сні не присниться,