Слава ЗСУ!

Що створений поки що лиш напів.

У нього є вже якості духовні,

Але тілесні — надто аж умовні.

Його лиш скло од згуби береже, Утілитись пора б йому уже.

Протей

Це ніби непорочне зачаття:

Не народившись, маєш ти життя!

Фал ес

( стиха)

Іще одна є вада в цім дитяті:

Ніякої воно не має статі.

Протей

Та це якраз йому на щастя,

Стать по бажанню нині дасться.

Чого тут довго мудрувать —

Ти мусиш з моря починать!

Там зачинається дрібнота,

Що ще дрібніших знай глита;

Росте, росте — і вироста Все досконаліша істота.

Гомункул

В повітрі чуть живлющий запах брості,

Я плаваю в якійсь приємній млості.

Протей

Так, правда, приязне маля!

А далі буде ще приємніше.

Ходім на заміль відціля,

Живлом там пахне ще таємніше.

Дивись, он перезва морська,

Ходім поглянемо зблизька,

Ходім!

Фалес І я піду туди.

Гомункул Три духи йдуть на три лади.

Тельхіни родоські піаплимютьнаюяммхконях і драконах, а Нептуновим тризубцем у руках.

Хор

Нептуну ми гарний тризубець скували, Щоб владно спиняв ним він хвилі зухвалі. Як Зевс-громовержець гримає в перуни, Нептун їм назустріч здіймає буруни,

Як блискавки в небі блискочуть між туч, То й хвилі у морі клекочуть у ключ.

Що б\'ється між ними в одчайнім змаганні, Те згине, потоне в безодні, у хлані. Тому-то сьогодні бог берло нам дав,

Щоб кожен на святі безпечно гуляв.

Сирени

Ви жерці ясного Феба,

Любленді денного неба,

Артеміду ми чтимо,

А привіт і вам шлемо.

Тельхінн Прекрасна богиня нічного склепіння Зичливо приймає і брату хваління,

На щасний Родос поглядає щомить,

Де вічний оеан Алоллоиу гримить.

Як тільки задніє — блищить його промінь, Нас пестить і гріє живий його пломінь,

1 гори, й оселі, і берег і хвилі У світлі веселім Огнистому милі.

Туман на наш острів закрався б дарма — Сяйне лиш, війне лиш — туману й нема. Згори Феб там бачить усі свої лики — Юнак він і велет, лагідний, великий...

Ми першими в світі в країні своїй Поставили бога в подобі людській.