Слава ЗСУ!

Нерей

Вони не спинились; гучною юрбою Йдуть далі у звичному крузі...

Коли б узяли і мене вже з собою!

Ах! Що їм по батьківській тузі!

Та цього стрічання щаслива мить Річного чекання томління затьмить.

Фал ес

Хвала вам, і присно хвала!

У мене душа розцвіла

Великим, прекрасним, правдивим...

Усе із води появилось,

Все вічно водою живилось!

Будь нам, океане, зичливим!

Коли б не ти із тучами,

Рясні дощі несучими,

З потоками кипучими І ріками могучими —

І гори, і доли були б без пуття,

Ти цілому світу струмуєш життя.

Е хо (хор всіх кругів)

Ти цілому світу даруєш життя.

Нерей

Вони звертають вдалині —

Не пройдуть більше при мені;

Далеко протяглими гронами За свята нічного законами Збіговище плине в’юнке.

Та жемчужний трон Галатеї Все бачу в тій юрмі;

Він блискотить зорею У пітьмі.

Що любим, те нам видно всюди!

Й далеко буде Світле і ярке,

Дійсне і близьке.

Гомункул

В волозі цій розмайній Вбачає дух мій сяйний Найкращу красоту.

Протей

В волозі життєдайній Осягне дух твій сяйний Найвищу висоту.

Н ерей

Яка нова тайна в тій зграї урочій Засяяла сяйно і ловить нам очі?

По жемчугу грає огонь перебіжно —

То сильно й яскраво, то лагідно й ніжно, Тріпоче любовно круг ніг Галатеї...

Фа л ес

То бідний Гомункул послухав Протея... Охоплений владно одною жагою,

В життя він ірветься, тремтить з непокою... Коли б він нагально об трон не розбивсь! Спахнуло — сяйнуло — уже він розливсь...

Сирени

Яке ж то нам чудо явилось огнисто,

Що хвиля об хвилю черкає іскристо?

Всю просторінь полумінь вщерть пойняла, Зажевріли в темряві ночі тіла,

Усе надокола вогнем запалало...

Хай царствує Ерос — усьому начало!

Слався, море! Славтесь, хвилі, Світлим блиском заіскрілі! Слався, вогне! Слався, водо! Слався, дивная пригодо!

Увесь хор Слався, вітре, милий брате! Слався, земле, щедра мати! Всім стихіям чотирьом Возсилаємо псалом!

ДІЯ ТРЕТЯ