Слава ЗСУ!

А по ріці човни проходять рівномірно;

Так весело святковий день мина,

І йдеш додому тихо й мирно.

Третій міщанин

Еге ж, сусіде, й я за те,

Хай б’ються там собі на лихо,

Хай світ перевертом іде,

Аби у нас було все тихо.

Стара баба (до дівчат-городянок)

Дівчатонька! Ой любий маків цвіт!

У вас не закохатись годі!

Бабуся стане вам в пригоді —

Чя ворожить, чи вилити пристріт.

Дівчина-городянка

Не йди, Агато, до старої відьми,

Не станем тут із нею говорить ми;

Та, знаєш, в неї в новорічну ніч Я судженого бачила навіч.

Друга Та і мені вона гадала,

Його в кришталі показала:

Військовий, смілий, гарний на виду,— Шукаю скрізь його, та хтозна, чи знайду.

Солдати Кріпкії замки —

Мури зубчасті,

Пишні дівчата,

Ще й гордуваті —

Здобич солдата!

Красна в нас плата За сміливий труд!

Завше ми радо Йдем за трубою,

Як до утіхи,

Так і до бою.

Любо нам жити,

Мило нам битись,

Замки й дівчата Мусять скоритись.

Красна в нас плата За сміливий труд!

Візьмуть солдати Й далі ідуть.

Фауст І Вагнер

Фауст

Від криги звільнив закуті хвилі Ясної весни животворний зір;

Полів зеленіє весела шир;

Стара зима у люті безсилій Втекла до схову суворих гір І посилає подеколи звідти Зернистого снігу спізнілу стягу,

Що зникне вмить на зеленім лугу,

Бо білого сонце не хоче терпіти;

Всюди буяє ріст і цвітіння,

Все одягає барвне одіння,

І як немає квіток ще тут,

То їх замінює вбраний люд»

З гірки цієї обернися І на місто подивися:

Як із темрявих воріт Весело висипав люд, мов цвіт.

Сонце всіх їх радо віта:

Це ж бо день воскресіння Христа,

Та й самі вони з мертвих встали,

Вийшли з тісних, ядушних домів,

Кинули темні Іюрища й підвали,

Стіни гнітючі майстерень, цехів, Вирвались з вулиць щемких оков,

Із святобливого смерку церков —

Вийшли всі до світла ясного!

Глянь-бо, глянь, народу якого Розійшлось по садах, по полях,

А ріка тече розлого,