Слава ЗСУ!

Вся в веселих, рухливих човнах.

Од берега, до краю повен,

Одчалює останній човен;

Навіть з далекої гори Убрань мигочуть кольори...

А он — селян святкові зграї,

Тут люди раді, як у раї,

І скрізь один лунає крик:

Ось тут я справді чоловік!

В а г н е р

Шановний докторе, із вами Приємно й корисно пройтись;

А сам би я не зміг гулять між мугирями, Бо грубості я не виношу скрізь.

Цей крик і зик, скрипки, скраклі Для мене зроду ненависні:

Так репетують, мов їх гонять духи злі,

І це в них гра, і це в них пісня!

Селяни (танцюють і співають під липами)

Ой пастушок прибравсь в танок,

На жупанку — стрічок, квіток —

Як мак той, процвітає...

Під липою гульня вже йде,

І всі танцюють, аж гуде —

Гей, гоп! Гей, гуп!

Топо-топ! Тупу-туп!

Ще й скрипка витинає.

Ось пастушок прискорив крок,

Та шусть в гурток, та до дівок,

І вже одну штовхає...

Та обертається мерщій:

«Агій, дурний, який швидкий — Гей, гоп! Гей, гуп!

Топо-топ! Тупу-туп!

Звичаю мов не знає!»

Та пастушок її в кружок, Направо стриб, наліво скок — Плахіття тільки має! Розчервонілись — аж горять, Втомились — сіли спочивать, Гей, гоп! Гей, гуп!

Топо-топ! Тупу-туп!

Він дівку підмовляє.

«Ой пастушок, голубчичок!

Слова ж твої, як той медок,

А не зведеш, буває?»

А він її у гай веде,

З-під липи ж їм танець гуде — Гей, гоп! Гей, гуп!

Топо-топ! Тупу-туп!

Ще й скрипка витинає...

Старий селянин

А, пане докторе, гаразд,

Що й ви між нас у день оцей: Такий учений чоловік,

А не цураєтесь людей!

За це ж найкращий кухоль вам, Хоч покуштуйте наших вин,— Пиття вам згагу прожене;

І, скільки в кухлі є краплин, Бажаю я, щоб стільки днів Вам Бог до віку приложив.

Фауст

За ласку дяку віддаю 1 за здоров’я ваше п’ю.

Народ обступає tx колом.

Старий селянин

Еге ж, гаразд, що ви до нас У цей веселий день прийшли;

Та ви і в інший, гірший час До нас прихильними були.

Чимало є між нас таких,

Що ваш покійний панотець Одзволив з пазурів чуми,

Поклавши пошесті кінець.