Слава ЗСУ!

Форкіада

їй судилась гідна смерть,

Вам же всім упала доля — у піддашші ва

трямку,

Мов дроздам у западеньці, теліпатися рядком.

Гелена і хор стоять, уражені й перелякані, своєрідною мальовничою групою.

Привиддя! Так усі й поціпли злякано,

Тремтять за те життя, що вже немає в них... Отак і люди — ті ж нікчемні привиди,

Не люблять з сонця світом розлучатися,

Та від кінця — ні випросу, ні визволу,

І всі те знають, хоч бодай не знать його!

Так, ви пропащі! Нум, пора заходитись!

(Плеще в долоні).

Де не взялись у дверях замасковані карлики, що жваво виконують усі загади.

Сюди, до мене, карлики кружалисті!

Підкочуйтесь! Тут досхочу нашкодите.

Ось місце вівтарю золоторогому;

На срібний пруг кладіть ножа блискучого,

Глеки поналивайте вщерть водою ви,

Щоб плями крові чорної було чим змить;

Долівку застеліть розкішним килимом,

Щоб жертві стать по-царському навколішки,

Нехай тоді її, обезголовлену,

Почесно, як годиться, поховаємо.

Панталіда

Стоїть цариця осторонь, задумавшись,

Дівчата в’януть, мов трава підкошена...

Між них найстарша я, і мій обов’язок —

З тобою, щонайстарша, перемовитись.

Досвідчена ти, мудра й мов зичлива нам,

Хоч та безмізка челядь і сварилася.

Скажи, як можна лихові зарадити?

Форкіада

Це легка річ; залежить од цариці лиш Себе спасти і вас зарятувати всіх,

Тут треба тільки швидкості й рішучості.

Хор

Найчесніша поміж Парок, наймудріша між Сівілл,

Не вживай ти злотних ножиць, провісти нам довтй вік! Бо мов чує вже гойдання, неприємне колихання Наше тіло, що воліло б колихатись у таночку Чи в обіймах любо мліть.

Гелена

їх страх бере; мені ж не страшно — боляче;

Даси рятунку, то прийму з подякою;

Бо мудрому, обачному стає не раз Можливим неможливе. Говори мерщій!

Говори ж ти, не барися: як нам, бідним, увільниться Від тих зашморгів жорстоких, що намистом ненависним Нам от-от очеплять шиї? Вже ми чуєм, бідолашні, Задихання, жах конання... Зжалься, змилуйся над нами, Реє, мати всіх богів!

Форкіада Чи стане ж вам терпцю на довгу оповідь?

Я б розказала вам про все, що трапилось.

Хор

Ой, стане! Поки слухатимем — житимем.

Форкіада Той, хто добра пильнує, дома сидячи,

Хто стіни житла дбало зашпаровує І лагодить покрівлю, щоб не капав дощ,—