Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
(Омліває, падає на руки півхору).
Хор
Змовкни, змовкни,
Зловіснице, злорічнице ти!
Із пащеки однозубої,
Із гирла жахного Тільки лихе можна почуть.
Бо та злоба, що вдає з себе добрість,
Вовче нутро під овечим руном Більше лякають мене, як трьох головий той Цербер. Ми тривожно слухаєм:
Чом? Як? Відки те взялось —
Тая лютість,
Що в потворі таїться десь?
Замість утішних, привітних, лагідних
Слів, що навіяли б нам забуття,
Ти із минулого згадуєш Більше про нещастя,
Блиск теперішнього тим Ти отьмарюєш разом І в майбутнім Світло надії криєш ясне.
Змовкни, змовкни!
Щоб душа із цариці Геть не вилинула,
Щоб осталась надовго В найпрекраснішім тілі,
Що понад нього в світі нема.
Гелена опритомніла і знову стає серед хору.
Форк іада
Із-за хмари, із-за тучі вийди, сонце золоте!
І сповите ти ясніло, а тепер — гори, палай!
Глянь ласкаво, як навколо розцвітає любо світ! Хоч і звуть мене бридкою, я прекрасне визнаю.
Гелена
Хилитаючись виходжу я зі млосної імли;
І радніша б відпочити, бо вже втома всю змага,
Та годиться нам, царицям, як і людям взагалі, Бадьоритись, не коритись несподіваній біді.
Форкіада
Нині встала перед нами ти у величі краси;
В тебе в зорі — повеління; що велиш нам? Говори!
Гелена
Що ви згаяли у сварці, надолужте нині враз!
Все зготуйте для офіри, як загадано царем!
Форкіада
Все готове вже в хором і: триніг, чаші, гострий
ніж,
Чим кропити, чим кадити — тільки жертву
укажи.
Гелена Не назвав і цар офіри.
Форкіада Не назвав? О горе вам!
Гелєна Що за горе прочуваєш?
Форкіада
О царице! Жертва — ти!
Гелєна
Я?
Форкіада
І решта.
Хор Горе й лихо!
Форкіада
Ти поляжеш під ножем.
Гел єна Це жахливо! Чуло серце!
Форкіада
Неминучий той кінець.
Хор
Ах! А ми? Що з нами буде?
