Слава ЗСУ!

І він даремно лає їх, розгублений.

Та це не все ще: сварами та чварами Ви лиховісних викликали привидів; Вони мене обстали, ніби в Орку я,

А не до краю рідного вернулася.

Чи це мара, чи спогади минулого?

Чи я була, чи є, чи буду жахом тим, Рушницею міст, маною, маревом? Тремтять дівчата, а тобі все байдуже, Промов, стара, слова свої розважливі!

Форкіада Хто довгих літ всіляке щастя згадує,

За сон тому богів найвищі милості.

Ти ж, долею прещасною впосажена,

В житті стрічала лиш коханців пристрасних, Готових на які завгодно подвиги.

Тезей тебе запраг, тебе, дитину ще,

Сам гарний, дужий, рівня Геркулесові.

Гелена Узяв мене, десятилітню сарноньку.

Сховав мене в Афідні-місті, в Аттіці.

Форкіада Коли ж тебе звільнили Кастор з Поллуксом, Геройства цвіт найкращий за тобою вивсь.

Гелена

Та підійшов під ласку перш, признаюся, Патрокл одважний, побратим Ахіллові.

Форкіада

Тебе ж оддав твій батько Менелаєві,

Що був і морехід, і домолюб разом.

Гел єна

Віддав йому дочку, а з нею й царство все,

І Герміона в шлюбі тім родилася,

Форкіада

А як пішов він в бій за крітську спадщину, Прекрасний гість явивсь тобі, самітниці.

Гелена

Нащо ти згадуєш напіввдівство моє 1 лихо, що мені потому скоїлось?

Форкіада

Бо в тій війні і я, крітянка вільная,

У бранку обернулась, у невільницю.

Гелена

Шафаркою тебе вій враз поставив тут, Звіряючи на тебе все майно своє.

Форкіада

А ти його покинула і в Трої десь Кохання насолодами впивалася.

Гелєна

Не говори про насолоди! Безліч бо Мені упало злигоднів на голову!

Форкіада

Ще славлять, ніби двійником являлась ти — Тебе і в Трої, і в Єгипті бачили.

Гелєна

Облиш химерні вигадки та вимисли,

Бо хто я є, уже й сама не тямлю я.

Форкіада

А ще говорять, що до тебе з Гадесу Ахілл літав любовним перелесником,

Бо й за життя без долі був закоханий.

Гел е н а

Як тінь із його тінню я єдналася,—

То був лиш сон, те і слова потверджують: Тепер уже й сама я тінню нидію.