Слава ЗСУ!

Ледь узрівши світло дня,

Десь до горя, до страждання Ти вже рвешся навмання...

Ти ж нам свій Чи чужий?

Чи союз наш — маячня? Евфоріон

Вам чути з моря грім прибою? Вам чути з поля грізний клич? То рать на рать іде стіною На смертну брань, на люту січ. В бій піти Й полягти —

Це ж така звичайна річ.

Гелена, Фауст і хор

Бійся заміру страшного!

В бій іти і полягти!

Бвфоріон

Ні, дивитись неспромога!

Мушу браттям помогти!

Гелена, Фауст і хор

Там небезпека, жах,

Певний загин!

Бвфоріон Хай! Крил могутній змах!

Вгору! У гін!

Далі! Вперед! Вперед!

В бою пожар!

(Кидається в повітря; одіння якусь хвилю несе його; голова йому сяє; за ним лягла смуга світла).

Хор

Згубний, безумний лет!

Ікар! Ікар!

Прекрасний юнак падає до ніг батькам; у загиблому ніби впізнають знайому постать, але тілесне миттю щезає, в небо кометою зноситься ореол, долі лишається тільки одіж, ліра і мантія.

Гелена і Фауст Щастя втеряли ми,

Горе прийшло жахне.

Бвфоріон

(голос із глибини)

Мати! У царстві тьми Не покидай мене!

Пауза.

Хор

(жалібний спів)

Не покинем! Де б не був ти,

Не журися самотою —

Хоч од нас і полинув ти,

Серцем завше ми з тобою.

Ні, талан твій не нещасний, Геть тужіння жалібні!

Дух великий, спів прекрасний Мав ти в ясні й хмурі дні.

Родом славний, міццю сильний, Ти життя земне любив,

Та, бентежний і свавільний, Рано сам себе згубив.

Мав ти зір очей всезрящих, Серце — світу навстіжень,

Мав любов жінок найкращих, Неповторний дар пісень.

Ти ж зірвався в даль сміливо, Все пустивши на одчай, Занедбавши бунтівливо І закони,і звичай.

Мов натхненний духом віщим, Аж до неба шугонув...

Ти погнався за найвищим,

Та його не осягнув.

Хто ж осягне? Хто зуміє Темну долю побороть,

Як у злигоднях німіє,

Кров’ю сходячи, народ?

Нумо ж нової співати,

Хто в жалобі там поник?!

Таж земля, всеплідна мати, Родить співи з віку в вік.

Повна пауза. Музика вривається.