Слава ЗСУ!

А є й на неї греблі та загати: Найменший горбик мусить оббігати, В найменшу ямку мусить уступать... Отож і став я думать і гадать,

Як осягти рідкої насолоди,

Як одвести від узбережжя води,

Як побороти непокірний вир І звузити вологи тої шир.

Обміркував я зріло це завдання,

Ти ж поможи здійснить моє жадання.

Праворуч, позаду глядачів, здалека чути звуки барабанів і військової музики.

Мефістофель Це річ легка! Ти чуєш, що за гам? Фауст

Ізнов війна! Це прикро мудрецям.

Мефістофель

Війна чи мир — розумним треба бути І все собі на вжиток повернути.

Хто скористав нагоду — той і прав; Сприяє доля — Фаусте, не прогав!

Ти загадки мудровані облиш, Висловлюйся простіше і ясніш.

Мефістофель

Дізнався я, як був іще в дорозі,

Що добрий цісар нині у тривозі...

Його колись удвох ми веселили,

Йому скарбів облудних уділили,

І він гадав — його ввесь світ.

Він трон обняв за юних літ І з того виснував фальшиво,

Що нібито цілком можливо Великим царством правувать І водночас розкошувать.

Фауст

Яка помилка! Хто тримає владу,

Ті саму хай має за відраду,

Хай у собі високий дух плека,

Що не збагне ані душа людська; Наближчим тільки задум свій з\'ясує,— Звершилося, і цілий світ дивує.

Так буде він найвищий над всіма, Розкошування ж гідність одніма.

Мефістофель

Розкошував незгірше цісар наш!

А в царстві тут постав розгардіяш;

Старе й мале бунтує; свари, чвари, Гризня, різня, грабунки і пожари,

Міста повстали на міста,

А на дворянство чернь проста,

В мирян з попами ворожнеча,

Усюди розбрат, колотнеча,

Розбій, убивство, бешкет у церквах, Купім й мандрівці гинуть по шляхах. Усяке тут за зброю узялося,

Бо жить — бороться... Так воно і йшлося.

Фауст

Ішлось, кульгало, падало, вставало,

Аж поки врешті покотом упало.

Нікого перше не вражав цей стан,

Бо кожен думав: сам собі я пан.

Найменші й ті поводились зухвало,

І от найкращим тут терпцю не стало.

Розумні встали й кажуть: «Де та вдасть,

Що нам життя спокійне, мирне дасть?»

Не може цісар чи не хоче того,

То оберімо іншого якого,

Нехай сваволю усмирить І буде нами володіть,

Спокою гледючи святого!»