Слава ЗСУ!

Цісар

За ці тяжкі гріхи я й сам себе виню.

Постав же сам, як знай, границі наданню.

Архієпископ

На місці, де тебе уведено в спокусу,

Вели спорудити храм Господу Ісусу.

Вже бачу духом я — угору мур росте, Промінно світиться убранство золоте,

Встає олтар і неф, вивершуються хори,

І хрест зове мирян до віри і покори. Благочестивий люд прямує в Божий дім,

Бо перший дзвін загув, як благовісний грім, З дзвіниці гострої, що в небо гінко рветься,— І грішник, молячись, людиною стається.

У день освячення — то буде втіха нам! — Вшануй присутністю своєю новий храм.

Цісар

Нехай же здійсняться ці намисли натхненні Во славу Господу, мені на розгрішення; Діяння те мій дух угору піднесе.

Архієпископ

Як канцлер, я б хотів оформити це все. Цісар

Виписуй грамоту на займища церковні,

Я підпишу її в одраді молитовній.

Архієпископ (пішов був уже, при виході обертається)

Та дай церковникам довічний привілей На всякі податі й відбутки від людей:

Щоб храм оздобити велично, благоліпно, Чимало буде нам коштовностей потрібно.

А щоб на пустоші воздвигнуть храм скоріш, Ти частку здобичі віддати нам велиш.

Та ще розпорядись, щоб люди приставляли Нам камінь, дерево та й інші матер’яли,

А ми з амвону їх, як треба, навчимо, Благословення їм на ревний труд дамо.

(Виходить).

Цісар

Таких тяжких гріхів я не робив ще зроду, Оті кудесники ввели мене у шкоду.

Архієпископ

(ще раз повертається, низенько вклоняється)

Ти берег моря дав єретику тому,

Погрожує од нас анафема йому,

Як не одпишеш ти і звідти на святиню Усі повинності, і чинш, і десятину.

Цісар (прикро)

Але ж бо землю ту ще море покрива.

Архієпископ

То почекаємо, аби були права;

Да не промовиться владичне слово всує.

(Виходить).

Цісар

(сам)

Як так чинитиму — все царство роздарую.

ДІЯ П’ЯТА

ВІДКРИТА МІСЦЕВІСТЬ.

Мандрівник

Ось вій, тінявий, привітний Холодок од лип старих...

По мандрівці довголітній Знов потрапив я до них!

Ось хатина та гостинна,

Що скитальця прийняла,