Слава ЗСУ!

Линьмо туди!

Гріх викупляймо,

Прах оживляймо,

Всіх просвітляймо,

Возвеселяймо,

Благословляймо В наші сліди!

М ефістофель

Згори до нас злітає світло кляте,

Я чую лемент, крикняву гцдку...

То ж осоружні дівчури-писклята,

Що святобожним блазням до смаку.

Коли в зловісну прокляту годину Ми пагубу кували на людину,

То наше найлютіше зло

Ханжам до любості було.

їм тільки рвать — не низом, так горою!

Не раз від них ми вже терпіли крах; Однакова у них із нами зброя,

Це ті ж чорти, лиш в каптурах.

Програти тут нам буде вічний сором; Згуртуймося дружніше — й ми поборем!

Хор ангелів (сиплючи троянди)

Рози квітучії,

Роси пахучії,

Сяйно-живущії,

Тайно-зцілющії,

Вкрийте листочками І пелюсточками Вколо весь край!

Червоно й зелено Пестися, май!

Вмерлому велено Знестися в рай!

Мефістофель (до бісів)

Чом нітитесь? Де ж ваш пекельний гарт? Хай сиплеться квіття несамовите,— Держись, бісівський авангард!

Чи ж можуть ті благенькі квіти Чортів гарячих засніжити?

Дихніть — і все зів’ялите за жарт.

Гей, дмухачі, дмухнуть! — Ну, буде, буде! У тім чаду уже весь рій побляк...

По щирості ви дули, на всі груди — Занадто вже! Не треба ж так!

Не знаєте ніколи міри й краю!

Все в’яне, сохне, корчиться, палає І нас отруйним обдає огнем...

Тримаймося! Хоч що там, не здригнем! — Чорти тремтять! Завзяття підупало! їх пройняло незвично млосним палом.

Цвітіння благісне,

Горіння радісне,

Живить усе воно,

Всюди несе воно Ласку й любов.

Праведний, вірний Світ невечірній В висі ефірній Тихо зійшов.

Мефістофель

Ганьба поганцям боягузним! Гориніж стали всі чорти,

Біси ж пішли в переверти 1 в пекло гепаються гузном...

Ну що ж, нехай вам огняна купіль, А я не рушуся звідціль!

(Розмаюючи летючі троянди).

Гей, вогнику, не вийсь перед лицем, Бо як схоплю, то сядеш холодцем! Геть, відчепися, іскорко мала!

Пече у скронь, мов сірка і смола...

Хор ангелів

Що не належить вам,

То й не займайте,

Що дух бентежить вам,