Слава ЗСУ!

Зберіг я часті, чорту притаманні,

На шкурі лиш прикинулась любов. Загасло вже ненавидне багаття,

Тож навздогін я всім вам шлю прокляття!

Хор ангелів

Кого скупає Пломінь священний,

Той у блаженний Сонм уступає.

Хором врочистим Злинемо ввись!

Аером чистим,

Душе, дивись!

(Здіймаються в небо, забираючи з собою безсмертну частину Фауста).

М ефістофель

(озираючись)

Та що за лихо? Де ви ділись?

Ви, пуцьверінки, чорта підвели...

Зі здобиччю своєю в небі ск рились — Так ось чого ви справді тут були! Невже ж я скарб такий втеряти мушу Запродану мені високу душу,

Що лестками ви в мене відняли?! Шкода тут позивати небо,

Доводить право набуття...

Обдурено старого — так і треба!

Нехай не розм’якає без пуття.

А я ж на те вгатив великі кошти...

Яка ганьба! Усе пішло на дим... Бувалий чорте! Та чого ж ти Піддався любощам пустим?

Коли вже навіть битий жак Зміг, як дитина, підманиться,

То я собі міркую так,

Що тая дурість — не дурниця.

УЩЕЛИНИ, ЛІС, СКЕЛІ, ПУСТИНЯ

Святі відлюдники на схилі гори поміж ущелин.

Хор і луна

Скелі стоять стрімкі, Сосни шумлять дзвінкі,— Корені в них чіпкі, Стовбури в них гінкі. Хвилі прудкі біжать, Надра гірські мовчать; Тигри навкруг снують, Лагідно муркають:

Тут ворожди нема,

Тільки любов сама.

Pater extaticus

(ширяючи в повітрі вгору-вниз)

Вічний блаженства пал, Буйний любові шал, Серця відчайний біль,

Бог, як осяйна ціль!

Стріли, жаліть мене, Списи, коліть мене, Шаблі, січіть мене,

Громи, печіть мене! Згинь, наче хмарна тінь, Зовнішня марна тлінь! Сонцем ясним заграй, Вічний любові рай!

Pater profundus

(углибині)

Понад безоднею в задумі Звисає скель стрімчастих ряд, Клекочуть хвилі в сяйнім шумі, Гримкоче грізно водоспад; Налита соком деревина До неба тягнеться, струнка —

І скрізь любов, любов єдина,

Що все це творить і плека.

О, як тут грозяно і буйно — Двигочуть скелі, бір тремтить!

А глянь — вода вже тихоструйно Любенько далі дзюркотить, Зрошає миролюбні доли;

А блискавок жахні вогні Оздоровляють видноколи, Спаляють сопухи чадні.

Це все — провісники любові,

Її всесильний, творчий рух...

В її полум’яній обнові Прокинься, мій схололий дух!