Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Одразу знать, що лиш сьогодні До нас у місто прибули.
Ф р о ш
Це правда. Лейпціг наш в тім гідний похвали! Він, мов малий Париж, своїх людей карбує.
З і б е л ь І хто ж, по-твоєму, вони?
Ф р о ш
Стривай лиш! Хай вип’ють у охоту,
Я визнаю од них усе достоту —
Вони ще проти мене сосуни!
А все ж таки здається, що пани:
Такі бундючні, гордовиті.
Брандер Та це базарні дурисвіти.
Альтмаєр
Хтозна.
Ф р о ш Ось я їм дам, дивись.
Мефістофель
(до Фауста)
Людцям і невтямки, що біс їх може враз за карк схопити.
Фауст Чолом, панове, б’ю!
З і б е л ь
Спасибі, й вам чолом!
(Тихо, позираючи на Мефістофеля).
А цей чого немов кульгає?
Мефістофель
Чи можна й нам присісти за столом?
Як доброго вина у вас бігмає,
То хоч в гурті звеселимось.
Альтмаєр Ви дуже вередливі щось.
ф р о ш
У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували І в Ганса-дурника вечері заживали?
Мефістофель
Ні, цим разом не довелось,
А на тім тижні в нього ми бували:
Він нам розповідав про любих родичів І кожному із них вклонитись доручив.
(Кланяється Фрошу). Альтмаєр
( тихо)
А що, піймав! Це зух!
З і б е л ь
Авжеж! Це битий жак
Ф р о ш
Стривай, заїду ще інак!
Мефістофель
Іще недавно тут, здається,
Бриніла пісня голосна;
Од цих гінких склепінь луна,
Мабуть, чудово оддається?
Ф р о ш
А ви, буває, не артист?
Мефістофель Велика хіть, та невеликий хист!
Альтмаєр Ви б пісню нам якусь...
Мефістофель
Та я їх силу знаю.
З і б е л ь Але нову — такий наказ.
Мефістофель
Вернулись ми з Іспанії якраз,
Вина й пісень уславленого краю.
(Співає).
Жив цар колись в давнину,
