Слава ЗСУ!

Фауст

(До Мефістофеля)

Скажи, нащо це готування,

Це химородне чаклування?

Усі ті витівки дурні Давно вже ввірились мені.

Мефістофель

Нехай собі! То все на сміх;

Не будь же строгим ти до них!

Це мов лікарська процедура,

Щоб краще діяла мікстура.

(Примушує Фауста вступити в круг). Відьма

(починає високохмарно декламувати з книги)

Як досягти До десяти?

Один — як дим,

А два — сплива,

А три — зітри,

Чотири ж — виріж,

А п’ять — украдь,

А шість — ізчисть,

А сім — знесім,

А вісім — повісим,

А дев’ять що? — Невідь-що.

А десять — кудесять.

Отак-то лічим ми, відьми.

Фауст З гарячки баба щось верзе.

Мефістофель Стривай лишень, це ще не все.

Вся книга та з однакових мудрацій;

На неї й я поклав чимало праці.

Усіх тих таємниць, усіх тих протиріч Ні дурень, ні мудрець не втямить ані ПІЧ. І так ведеться вже давно:

Ми знаєм прикладів чимало,

Як кривду в правду обертало Те «три в однім і в трьох одно». \'

Отак повчають скрізь і всюди,

І з дурнями змагатись зась —

Бо, чуючи слова, звичайно вірять люди, Що в них і думка є якась.

Відьма

(ворожить далі)

Науки дар —

Немов між хмар,

Для людства таємниця!

А хто без дум,

Тому, мов на глум,

Вона спішить одкриться.

Фауст

А може, годі? Чи не все ще?

Вже як не трісне голова!

Здається, мов оті слова Ураз сто тисяч дурнів плеще.

Мефістофель

Ну, буде вже, метка Сивілло!

Бери своє пиття і сміло По самі вінця наливай!

Це другові ніяк не зробить шкоди — Вже він пройшов усякі переходи Й не раз хиляв аж через край.

Відьма з великими церемоніями наливає пиття в чару; коли Фауст її пригубив, з не? вихоплюється легке полум’я.

Мефістофель

Ну, вимчи духом аж до дна!

Це буде серцеві одрада.

І з чортом ти запанібрата,