Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фауст

Фауст (оглядається кругом)

Привіт оселі цій святій,

Що мріє в застумі півтьми! Скропляючись в ясній росі надій, Кохання біль, у серці защеми!

Який тут спокій і порядок,

Яке довілля і звичай!

В цій бідноті — який достаток!

В цій тісноті — який розкішний рай!

(Кидається в шкіряне крісло край ліжка).

Прийми й мене, як за старих часів Приймав других, з утіхою й журбою. Як часто він, цей любий трон батьків,

Обвішувавсь дрібною дітворою!

І мила, може, тут, у зграї щебетух,

За різдвяний удячна подарунок,

Дідусику несла свій поцілунок.

Я чую, дівчино, тут дух Хазяйновитості витає;

Як мати, він тебе щодня навчає Стіл чепурно обрусом застелить, Узорчасто піском долівку притрусить.

0 мила рученько! Подбай,

1 ти з хатини зробиш рай.

А тут!

(Підіймає заслону ліжка).

Мене пройма блаженний жах.

Стояв би тут години цілі...

Це ж тут природа в світлих снах Створила ангела у тілі;

Вона тут спала, й наливалася»

У груди їй теплінь жива,

Тут чисто й свято розвивалась Ясна подоба божества.

А ти! Тебе що привело?

Мене всього мов потрясло...

Що хочеш ти? Чом в серці біль тяжкий? Нужденний Фауст! Ти ніби сам не свій.

Чи тут незримим чаром віє?

Я ж насолоди був запраг —

І ось душа моя у сні любовнім мліє!

Чи ж ми хисткі, немов на вітрі прах? — Коли б вона в цю мить ввійшла в покій, То як свого блюзнірства ти б скупився: Одразу знічений, малий,

До ніг упав би й розтопився.

Мефістофель (увіходить)

Скоріш! Іде вже господинька!

Фауст Ходім! І більше не прийду!

Мефістофель

Дивись, яка важкенька скринька;

Як треба буде, ще знайду.

Постав у шафу, на косинець. Клянусь, вона зійде з ума,

За цей спокусливий гостинець Тобі гостинця дасть сама.

Дитя — дитя, і цяця — цяця.

Фауст Не треба, може?

Мефістофель Ще й питаться?

Чи, може, візьмеш скарб собі? Тоді пораю я тобі Мене даремно не тривожить 1 клопоту мені не множить.

Не думав я, що ти скнарій!

А я тут в голову захожу...

(Ставить скриньку в шафу і замикає її).

Ходім! Скорій!

Щоб привернути грою мрій До тебе ту дитину гожу.

Чого ж понуривсь ти,

Немов тобі на лекцію іти, Немов тебе примарою ляка І фізика, і метафізика?!

Попередня
-= 47 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 19.

Останній коментар

  25.11.2016

але


  25.11.2016

важко зрозуміти


  22.11.2016

на какой странице о Маргарите?


Додати коментар