Слава ЗСУ!

Та ні, всерйоз траплялось вам любиться?

Мефістофель Так, жартувать з жінками не годиться.

М а р т а

Не зрозуміли ви!

Мефістофель

Це дуже жаль мені.

Але я зрозумів, які ви приязні.

Проходять.

Фауст

То ти мене впізнала враз,

Як тільки ми зайшли до вас?

Маргарита Ви ж бачили, як очі я спустила? Фауст

І ти мені зухвальство те простила,

Що я тебе так зачепив,

Коли на вулиці зустрів?

Маргарита

Мене тоді аж кинуло у кров,

Бо зроду я ще не ходила в славі;

Я думала: невже в моїй поставі Нечемне щось, нахабне він знайшов,

Що він до мене прямо так підходить І жарти, мов із дівкою, заводить! Признаюся, щось у мені в той час Озвалось в вашу користь мимовільно;

Я гнівалась сама на себе сильно,

Що гнівалась не дуже я на вас.

Фауст

Серденько!

Маргарита Гетьте лиш!

(Зірвала айстру і обриває пелюсточки один по одному).

Фауст

Це що? Вінок плести? Маргарита Ні, гра така.

Фауст

Яка?

Маргарита

Вам все на сміх звести.

(Обриває пелюстки і щось шепоче).

Фауст Що шепчеш ти?

Маргарита

( півголосом)

Любить — не любить... Фауст

О дивний ангел красоти!

Маргарита

(ворожить далі)

Любить — не любить, любить — не любить...

(Зриваючи останній пелюсточок, по-дитячому радіючи). Любить!

Фауст Так, дитино! І це слово квітки

Хай буде словом Бога. Любить!

Ти знаєш, що це значить? Любить!

(Схопив її за обидві руки).

Маргарита Я вся тремчу...

Фауст

0 не лякайся! Нехай мій зір,

Хай потиск рук тобі те скаже,

Що словом не сказать.

Віддатись повністю, й блаженства Зажить, що вічним бути мусить!

Вічним! Кінець його — то був би розпач! Ні, без кінця! Без кінця!

(Маргарита стискає його руки, випручується і тікає. Він стать хвилю в задумі, потім спішить за нею).