Слава ЗСУ!

Маргарита

Горе мені тяжке,

Що ти попав в товариство таке.

Фауст

Яке?

Маргарита

Того, що ходиш завше з ним, Ненавиджу я всім нутром своїм; Такого не було ще ніколи;

Побачу — аж у серце коле,

Той чоловік страшний якийсь.

Фауст Люба лялечко, не бійсь! Маргарита

Його присутність аж кров стена.

Я всім зичлива й приязна;

Тебе хочу бачить — жду не діждуся, Того ж чоловіка душею боюся,

Та ще й здається, що він шахрай! Як я неправа, Боже, не карай!

Фауст Є ж і такі диваки на світі. Маргарита

Із таким я б не хотіла жити!

Як тільки він заходить сюди — Подивиться так глузливо завжди І мов зі злом;

Знать, що йому чуже все кругом;

В нього написано на лобі,

Що йому ніхто не в уподобі.

Мені з тобою тут в тиші Так легко, вільно на душі,

В його ж присутності мене мов що стиска..

Фауст (до себе)

Моя віщунко ти чутка!

Маргарита

Аж самокладу я гублю,

Як він до нас свій вид брцдкий появить. Здається, що й тебе вже не люблю, Молитися при нім не можу навіть...

Аж серце сохне у журбі;

Так, мабуть, Генріх, і тобі?

Фауст То просто антипатія.

Маргарита Я мушу йти.

Фауст

Коли вже зможу я

Набутися з тобою вдвох, мій світе,

Із груддю грудь, з душею душу злити?

Маргарита

Якби ж то спала я сама,

То сю ніч я б дверей не замикала.

Так мати ж — мов не спить — дріма,

І, якби нас вона застала,

То я б і з місця вже не встала!

Фауст

Нічого, серце, то дарма.

На пляшечку! Лиш три краплини Підлий в пиття; це зразу вплине,

Тй сон глибокий принесе.

Маргарита

Для тебе я піду на все.

А це їй часом не завадить?

Фауст Хіба я можу зле щось радить? Маргарита

0 голубе, я так тебе люблю,

Що воленьку у всім твою вволю;

Для тебе я такого вже зробила,

Що більш зробить, здається, і несила.

(Виходить).