Слава ЗСУ!

Мефістофель

(увіходить)

От мавпа! Вже пішла?

Фауст

Ти знов тут шпигував? Мефістофель

Так, все, здається, розібрав:

Вас, докторе, навчали катехизі,

1 ви раділи з тих побожних вправ.

Дівчата те читають, як по книзі,—

Хто вірить в Бога щиро й гаряче,

Той і від них, гадають, не втече.

Фауст

То ти не бачиш, хижий звіре,

Що вірна, щира та душа,

Святої повна віри,

Яку вважа

Єдиним щастям,— тож вона боліє,

Що ближній осягти спасіння не зуміє.

Мефістофель

Бх ти, жених надземно-земний!

Водить за ніс тебе дівча.

Фауст Ти, пекла вибрудок нікчемний! Мефістофель

Фізіономії ж вона незле вивча.

То моторошна їй завжди моя присутність? Крізь маску цю побачила вона Мого ума приховану могутність;

Для неї — геній я, а може, й сатана. Так сю ніч

Фауст Що тобі до того?

Мефістофель І я ж утіху маю з цього.

біля колодязя

Гретхен і Лізхен із глеками.

JI І З X е н Про Бербельхен ти чула щось?

Гретхен Ні, рідко я ходжу між люди. Лізхен

Сьогодні чула я од Труди,

Що їй до скруту вже прийшлось, Отій гордячці!

Гретхен

Як?

Лізхен

Вже щось в ній є!

Тепер на двох і їсть, і п’є.

Гретхен

Ах!

Лізхен

От тобі й дожартувалась.

На шию парубку чіплялась!

З ним вона й на гулі,

З ним і на танцюлі,

Хотіла скрізь перед вести; Пиріжком, вином її вгости; Пишалась з своєї красоти,

Стиду і сорому не мала,

Дарунки від нього приймала.

А він лестив її, пестив,

Аж поки без вінка пустив.

Гретхев

Сердешная!

JI і з х е н

Жалю по киселю!

Ми все, було, при кужелю, Мати не випустить вночі,— Вона ж воркує, стоючи В садку з ласкавчиком своїм,— І нічка не змигнеться їм.

Тепер іди на покриття,