Слава ЗСУ!

Її ховає сповитуха,

Нічної темряви габа їй покриває очі й вуха.

Її не пізно і приспать ще,

Та ось вона росте, зроста І ходить гола запроста,

Хоч їй від того і не краще.

Та чим гидкіш її лице,

Тим більше їй потрібно це.

Вже скоро, скоро прийде час, Коли всі чесні люди в нас Од тебе, лярво, відсахнуться,

Як од прокази, віджахнуться. Як в очі будеш їм глядіти Після такої страмоти?

Тобі каблучки не одіти,

До вівтаря не підійти І не кружляти більш у танці У гарній сукні-мережанці... Заб\'єшся в темний кут навіки Поміж старці, поміж каліки,

Й як Бог простить гріхи твої,— Будь проклята ти на землі!

М а р т а

Та не гніви блюзнірством неба! Самому каятися треба!

Валентин

Якби я міг, я б\'задушив Тебе тут, звіднице мерзенна,

І, певне, в Бога б заслужив На віки вічні розгрішення!

Г р е т х е н

Ой муки люті! Брате мій!

Валентин

Замовч, кажу, ридать не смій. Це ж сором твій мені на кару Завдав смертельного удару.

До тебе, Вишній Судія,

Іду солдатом чесним я.

(Умирає).

СОБОР

Служба Божа. Органи і півча. Г р е т х е и серед юрби народу. Позад не! Злий дух.

Злий Дух

Не так бувало, Гретхен,

Коли ще невинна Ти йшла до вівтаря,

З пошарпаної книжечки Молитви лебеділа І гра дитяча,

І Бог у серці!

Гретхен!

Де в тебе голова?

Яка провина У тебе на душі?

Ти молишся за душу матері,

Тобою приспану для довгих-довгих мук? У тебе на порозі кров чия?

А в тебе під серцем Що там ворушиться,

Ляка й тебе, й себе Зловісною присутністю?

Гретхен Горе! Горе!

Коли б позбутися думок,

Що тут і там, і там і тут Мене гнітуть!

Хор

Dies ігае, dies ilia Solvet saeclum in favilla.

Грає орган.

Злий дух

То неба гнів!

Труба гримить!

Гроби тремтять!

Твоя душа Із смерті сну Для мук огненних Знову вокресла —

Дрижить!

Гретхен

Як би втекти!

Органи ті мені Дух забивають,