Слава ЗСУ!

Прийшли на Брокен ми стрічать Вальпурги ніч, І раптом ти мені про самоту торочиш.

Мефістофель

Не самоту, а вужчий круг!

Дивись, який веселий рух Біля бадьорого багаття!

Фауст

Волів би там, вгорі, гулять я.

Там жар затлів і дим пішов,

Юрба до злого вже збираться стала, Розв’яжеться там загадок немало.

Мефістофель

Й зав’яжеться чимало їх ізнов.

Нехай великий світ хвилює,

А нас і тиша улаштує.

Прадавній звичай всім велить В великім світі скрізь малі світки творить. Бач, молоді відьми всі наголо тут галі,

Старі ж убралися мудріш.

Прошу, будь з ними приязніш!

Турботи мало, втіх доволі.

Он грають вже... Бодай їх, тих музик!

До тої ревняви я й досі ще не звик,

Але тому вже не зарадиш горю...

Ходім, я перше сам зайду,

А там тебе у круг введу.

Ну що, скажи, чи мало в нас простору? Очима кинь — нема йому кінця...

Кругом костри веселі зір голублять;

Тут варять, п’ють, кричать, танцюють, люблять... Що ж краще є, як гулянка оця?

Фауст

А як до них ти звернешся з привітом?

Чи так, як чорт, чи, може, ворожбитом?

Я, правда, звик собі інкогніто ходить;

Та хоч-не-хоч, в цей день слід

орденом світить. Підв\'язки в нас не знає тут ніхто,

Зате шанує всяк це кінське копито.

Он бачиш слимака? Випручуючи ріжки,

До нас підповзує плазьма,

Мене вже він рознюхав трішки...

Втаїтися тут способу нема.

Ходім, обійдем всю громаду тую;

Ти женихайсь, а я постаростую.

(До деяких, що сидять біля погаслого багаття). Панове старики, чого ви сіли скраю? Всередині я вам повеселитись раю,

Між молоді, в розгульнім сум’ятті; Насидитесь і дома в самоті.

Генерал Служить народу — шкода праці!

Хоч як рятуй його в біді,

А як в жінок, то так і в націй — Завсіди зверху молоді.

Міністр

Тепер не той пішов вже чоловік!

Де старина та люба-мила?

Коли у нас була вся сила,

То справді золотий був вік.

Вискочень І ми були мов не дурні,

Повсюди руки нагрівали;

Та в цій крутні, у цій вертні І те, що мали, ми втеряли.

Письменник І хто тепер читав би твір Поважного якогось змісту?

Не втрапиш ти ніяк, повір На молодь, надто гонористу.